Після ліквідації гетьманства в Україні 1764 року та нищення українських політичних традицій останнім оплотом козацької державності залишалася Запорізька Січ. Ця козацька вольниця у другій половині ХVІІІ століття знаходилася у гирлі Дніпра і мала назву Нова Січ. Значна частина територій навколо належала козакам, які були великими земельними власниками. Саме там зберігалося традиційне козацьке самоуправління.

Кошовим отаманом був Петро Іванович Калнишевський. Він народився близько 1690 року у сім’ї представника козацької старшини на сучасній Сумщині. У 1762 році був обраний керівником Січі.

Петро Калнишевський був одним із найбагатших людей Запоріжжя. За здійснені козацькі походи на допомогу Російській імперії у війні проти Туреччини (1768-1774) отримав найвищу нагороду – Орден Андрія Первозванного, землі і почесті від російської імператриці Катерини ІІ.

Як керівник козацтва намагався проводити назалежну проукраїнську політику, що дуже не подобалося самій імператриці та її коханцеві графу Потьомкіну. Козацька вольниця ніяк не вписувалася в абсолютиську схему правління в Росії.

У 1775 році російський генерал Текелія отримав від імператорської влади наказ знищити Запорізьку Січ. 4 червня цього ж року російські війська оточили Січ. Основних збройних сил козаків тоді не було і Петро Калнишевський здався без бою. Січ була спалена, скарб пограбовано, багато козаків убито, самого кошового ув’язнено. 3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала маніфест про повну ліквідацію січової вольниці.

Петра Калнишевського було вивезено до Соловецького монастиря на островах Білого моря. Помістили його в одиночну камеру-яму. Монахам суворо заборонили спілкуватися із «тяжким злочинцем». Колишньому кошовому закидали мінімальну їжу для існування.

У таких звірячих умовах Петро Калнишевський перебував до 1801 року, коли отримав помилування від внука Катерини ІІ – Олександра І. Українському кошовому було на той час 111(!) років, він осліп та був повністю знесилений. У монастирі він прийняв чернецтво. Помер у 1803 році. Монахи його поховали на території Соловецького монастиря.

В українській козацькій історії 1803 рік став знаковим. Тоді помер і останній кошовий Петро Калнишевський, і останній гетьман Кирило Розумовський. Символічним для українсько-російських стосунків є і місцезнаходження могили останнього українського політичного козацького лідера – це Соловки…

P.S. У 2008 році Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих, занести його ім’я у православний церковний календар, а останки праведного Петра вважати святими мощами.