Напередодні Різдвяних свят хочеться згадати важливий традиційний символ святкувань – дідух. Для України-житниці, де навіть один з кольорів національного прапора символізує пшеничний достаток і добробут, зерновий злаковий сніп здавна є основою життя і злагоди трудівника.

Ще з часів язичницьких східнослов’янські землероби після збору врожаю зберігали останній скручений сніп у хаті. Напевне їм було приємно через зиму згадувати позитивні емоції усієї сім’ї при зборі врожаю у жнива.

Скоріш за все давні землероби в немолочених снопах у хаті зберігали зерно для посіву на наступний сезон. А зерна для користування молотили. Тому і була традиція в період холодів тримати не один, а кілька снопів пшениці, жита, ячменю в хаті.

З часом внесення снопу пшениці до будинку стало пафосним ритуалом, який здійснював голова сім’ї. У християн це почали робити на Вечерю перед Різдвом. До встановлення (внесення) пшеничного снопу (який часто прикрашали якимось кольоровими стрічками та сушеними квітами, типу волошок) селяни готувалися завчасно. Тому колосся пшениці використовували як з початкового покосу, так і з останнього (в період збору врожаю).

Із самого колосся вміло випліталися різні прибамбаси, що перетворювало сніп у справжній витвір мистецтва. Він міг вже «стояти» на трьох або п’яти ногах.

Саму назву етнографи пов’язують із словом «дух» врожаю. Як символ хліборобської традиції дідів-предків, остаточно – «дідух».

У давнину дідухи виготовлялися у кожній хліборобській родині. Вважалося обов’язком господаря – вміти скручувати (чи виплітати) дідуха. Цей символ добробуту мав стояти в хаті від Різдва до Водохреща. У тиждень напередодні Великого посту дідух спалювали. Під час процедури спалювання хлопці-підлітки свідомо обпікалися вогнем дідуха – це вважалося процедурою певного випробування і посвяти в сміливці.

Українські міщани з кінця ХІХ століття також завели звичай встановлювати дідух у своїх домівках. Але вони вже купували у селян цей сплетений виріб. З часом з’явилася ціла кагорта представників народного промислу, що виготовляли (та й виготовляють донині) дідухи.

Дідух як символ добробуту та розуму предків визнала християнська церква. На Різдво ми можемо побачити встановлення дідуха наряду із клерикальними сюжетами шопок, в тому числі і в церквах.

У Львові щорічно 6-го січня встановлюється дідух міської громади. Цю процедуру здійснює міський голова. Цьогоріч львівського дідуха встановили на площі Яворського напроти найбільшої міської церкви Петра і Павла.

Веселого та щасливого Різдва!

Автор статті: zars.