Вчора, 24 лютого ваш автор і компанія вирішили напевно таки востаннє цього року поїхати на лижі в смт. Славське, а саме на гору Тростян. Якось вже так склалося що ми туди їздимо кожного року по пару разів, поїхали тули ми і вчора.

У сьогоднішній статті я опущу всі організаційні моменти такі як доїзди, хто що пив, що їв, а напишу просто враження від власного катання.

Отже, розпочну свою розповідь із того, що зараз в смт. Славське почалося потепління, вдень температура повітря суттєво піднімається і навіть не пригадую щоб я катався чи піднімався на бугелі без рукавиць. А чому б і ні? Тепло ж.

Розпочалося все для мене досить таки неприємно. Справа у тому, що перед тим як їхати на гору, по традиції, ваш автор любить просто надягти лижі та проїхатися з маленької гори щоб відчути сніг. А тут одразу ж поїхав на гору.

Зранку сніг був дуже слизьким і мені прийшлося прикласти дуже великих зусиль щоб з моєю напарницею по бугелю не впасти по середині шляху на гору. В деяких моментах ми просто підспівували та було дуже багато ям. Потім працівники курорту ці ями позакидали снігом, тому проблем вже не виникало.

Перше де я поїхав, так це траса – «чайник-штрасе». Що можна сказати? Знаходиться вона не в дуже хорошому стані, помітно що там їздить багато людей, бо десь на другій її половині є дуже багато горбів і вичесані місця. Але, це терпимо як на весняне катання.

Порадувало те, що нема льоду, от чого я не люблю.

«Чайник-штрасе» старався мало використовувати у своєму катанні, тому на наступному підйомі я поїхав на свій улюблений «Захід», там в мене просто душа відпочиває.

Які враження звідти? У порівнянні із 13 січня стан трас гірший, але про все по-порядку.

Як тільки лише заїздите на Захід є дуже небезпечна ділянка траси, снігу нема і просто земля, але об’їхати можна.

Верхній Захід має багато горбів, але багато людей їх любить. Я там кілька разів впав, але напевно через свою необережність, все-таки, треба бути більш зібранішим.

Середній Захід. От де прикол так це на цій трасі. Їдеш собі такий, можеш на краєвиди дивитися, траса в ідеальному стані, а ще якщо летіти на високій швидкості аж до Нижнього Заходу, то життя вдалося.

Але, на Нижньому Заході мені знову ж таки не сподобалося через велику кількість людей і чергу. Два рази з’їхав і подумав що так і весь час витратиш на ці черги. Тому катався переважно за маршрутом – Середній Захід – Верхній Захід.

Там черги були меншими.

Коли набридло вирішив випробувати – «Північ». Його я теж люблю, але лише тоді коли нема багато людей на підйомнику.

Люди таки були, але стан траси мені достатньо таки сподобався, землі нема, є де розігнатися, просто хто не знає треба туди правильно заїхати.

«Північ» щось теж набрид, вирішив «вбиватися» на центрі. От же був вчора прикол так це там.

Стан траси майже в ідеальному стані. Зверзу правда трохи є зчесаних місць, але то дрібниці, а потім починаються пригоди.

Спершу половина гори в горбах, потім перепочинок і крутий спуск. Кілька разів я гепнувся добряче, але знову ж таки через необережність. Але, центрові Воробус плюсує, плюс людей на центрі було не так і багато, працювало, до слова, два бугеля і це дуже добре.

Катання завершилося, тому підсумовуючи все написане скажу, що сам прикол зараз кататися на Заході і центрі. Але, це всього лише моя думка.

Автор статті: Vorobus.