Друга за величиною релігійна громада світу (після мусульман) – християни римо-католики та греко-католики цього місяця отримали нового верховного керівника церкви. Світ вже багато дізнався із біографічних відомостей нового Папи римського. Колишній аргентинський архієпископ Хо́рхе Ма́ріо Берго́льо став Папою Франциском.

Усі, хто цікавився цією особистістю, вже знає про його скромність у побуті та людську безамбітність. Папа Франциск є членом християнського Ордену єзуїтів. Це найбільший чернечий орден, що існує з початку ХVІ століття. Єзуїти називають себе «солдатами Ісуса Христа» і всі свої дії здійснюють на славу Божу. У середньовіччя саме єзуїти активно поширювали християнство та займалися освітньою діяльністю. У цей період по Європі існувало багато вищих навчальних закладів – Єзуїтських колегіумів, де феодали та заможні міщани отримували найпередовіші знання з природознавства, юриспруденції, інженерії, теології.

Такий колегіум існував у Львові, у ньому навіть отримав вищу освіту майбутній український гетьман Богдан Хмельницький. Будівля Львівського єзуїтського колегіуму дійшла до наших днів – це теперішня СШ № 62 у центрі міста.

Папа Франциск уособлює консервативне крило римо-католицької церкви. Він активно виступає за дотримання усіх християнських заповідей, а особливо вимагає скромної і жертовної поведінки священників церкви, що має стати прикладом для мирян, які сповідують християнство. Папа Франциск особисто вже відмовився від багатьох «благ», що традиційно сформувалися і належали Папі за статусом.

З цього приводу навіть з’явився анекдот: «Коли Франциск ознайомився із розкішшю Ватикану, він здивовано запитав у кардиналів: «То мене обрали священиком, чи імператором Римської імперії?…»

Папа у своїй подальшій діяльності найперше повинен спиратися на підтримку свого ордену. Недарма ченців-єзуїтів називають «піхотинцями Папи». Хотілося б вірити, що папа стане моральним авторитетом для багатьох можновладців Європи, які забули про християнські цінності і під вивіскою демократичних свобод узаконюють гомосексуалізм, одностатеві шлюби і т. ін. Сам Франциск є ярим противником таких речей. Думаю, що своєю діяльністю і авторитетом йому вдасться присадити на місце морально-політичних збоченців Європи. І найперше, Ватикан мав би вставити соціалісту Орлану з Франції за його педерастичну політику.

Теологи-аналітики стверджують, що Франциск є прихильним до української греко-католицької церкви та добре обізнаний з української релігійною традицією та обрядом. Керівних греко-католиків Святослав Шевчук уже кілька разів озвучував ідею отримання метрополією його підданих статусу патріархії. Це, звичайно, процес досить тривалий, але є надія на отримання саме за правління Франциска церковної незалежності Української греко-католицької церкви.

З іншого буку, є більш стратегічні цілі у розрізненому християнстві. Можливо, є знаковим те, що Франциск провів перше богослужіння грецькою мовою (першою мовою християнського обряду), а не латинською (офіційною у ватиканській традиції) за присутності православного Патріарха Константинопольського. Можливо новий папа, як «намісник Бога на землі» розуміє і бачить більше, ніж прості люди. Тому вже ставить основною метою своєї діяльності – об’єднати усе християнство світу в єдину потужну справжню Церкву. Церкву без дрібних «керівників», а морально-інтелектуальну потугу, що поверне світ у Боже русло…