Приємно, що з кожним днем у безмежному світі інтернету з’являється все більше та більше нових проектів. Один із них – це черговий журнал пана Павла, на цей раз туристичний під назвою – Камо Грядеши.

– Доброго дня, Павле, як у вас виникла ідея створити черговий ваш журнал, на цей раз туристичний? І чому саме вас зацікавила ця тематика?

Доброго дня Ігоре. Ідея виникла так само, як виникають всі ідеї – просто десь всередині голови включається якась невидима лампочка і вже не залишається нічого іншого, як почати ідею втілювати у життя (або ж поховати її на кладовищі нереалізованих ідей). Чому саме зацікавила ця тематика? Насправді вона цікавить мене з самого початку мого життя, бо з малку дуже люблю подорожувати, пізнавати щось нове, бувати у нових місцях, відчувати їхню енергію. Загалом на нашій планеті є багато особливих місць з особливою енергією, і наше місто Львів одне з них. А взагалі глибше пізнаючи світ ми більше пізнаємо самих себе, і також у зворотному напрямку – глибше пізнаючи самих себе, ми краще пізнаємо світ навколо нас. В ідеалі пізнання внутрішнє і зовнішнє мають йти поруч, тож і стараюсь, щоб всі мої сайти (не тільки новостворений «Камо Грядеши») служили цій меті – пізнанню (внутрішньому і зовнішньому).

– Переглядаючи ваш журнал побачив, що у вас досить таки цікаві рубрики, більшість із них – це теперішні материки, від чого ви відштовхувалися коли так називали рубрики журналу?

Тематика туристичного журналу «Камо Грядеши» – вся планета Земля. Тож цілком логічно було поділити рубрики по материкам, тим більше кожний з них має безліч всього цікавого.

– Продовжуючи тему, хотів би спитатися яка мета створення журналу і про що ви взагалі думаєте тут писати?

На це питання вже дав відповідь вище.

– Назва журналу – «Камо Грядеши», як ці слова перекладаються на українську мову?

«Камо Грядещи» – це на польській мові означає «куди йдеш». На назву мене надихнув гарний філософсько-історичний твір польського письменника Генріха Сенкевича, про життя перших християн у Римі в епоху правління чи не найжорстокішого римського імператора Нерона, (того самого який жорстоко переслідував християн), а ще про одвічні питання, які хвилюють людей у всі часи та епохи.

– Звідки пан Павло черпає інформацію для наповнення сайту?

Звідусіль.

– Зауважив що на ваших попередніх проектах є дві мови, так як це туристичний журнал чи не виникало бажання створити, наприклад, англійську версію сайту?

Наразі ні, бо просто в мене не фізично не буде вистачати часу займатися перекладами, а перекладати аби як, не хочеться.

– Як часто подорожує автор журналу і взагалі як на вашу думку розвинений зараз туризм в Україні?

Колись подорожував досить таки багато, і закордоном (правда тільки по Європі) і в межах України. Та наразі в даний час по сімейним обставинам активно подорожувати не виходить, але з часом ми з сім’єю обов’язково все надолужимо. А так в майбутньому і своїм дітям хочу причепити любов до мандрівок, певно не має нічого кращого ніж дружні мандрівки всім сімейством. Загалом я є затятим прихильником активного відпочинку, не можу зрозуміти людей, які їдуть на море та цілими днями підсмажуються на пляжі, для мене це гірше за китайські тортури. Мій відпочинок нерозривно пов’язаний з пізнанням, дуже люблю відвідувати різні цікаві (і особливо історичні) місця: замки, фортеці, монастирі, музеї; лазити на гори, спускатись у печери. Щодо розвитку туризму в Україні то він є, хоча не такий розвинений як у Європі, помітив таку закономірність, у нас якщо мандрують, то переважно молоді люди, в той час як у Європі серед туристів чимало пенсіонерів. А от наших українських пенсіонерів мандруючих десь у Європі навіть уявити собі не можу, та це нажаль наші сумні українські реалії.

– Це питання було завжди актуальне, сподіваюся ви дасте на нього відповідь – «Хто таки відкрив Америку»?

Ні, не дам, бо відповідь на нього далеко не така проста як здається. Суперечки між вченими істориками тривають. Одне можу сказати точно – «Америку відкрив не Колумб». Флорентійський мореплавець Амеріго Веспучі на честь якого ніби то назвали Америку – теж ні. Він просто перший второпав, що його попередник Колумб плавав далеко не в Індію (як той щиро вважав до самої смерті) а натикнувся на цілий новий досі невідомий континент. І він же (Амеріго) просто популяризував це географічне відкриття. Але ще задовго до Колумба і Веспучі на американську землю ступила нога білого європейця – вікінга Лейфа Еріксона, який навіть заснував ціле вікінгське поселення на узбережжі Гренландії. Але тоді було лише 10-те століття, Європі було далеко не до географічних відкриттів, тож Лейфу так і не вдалось вписати своє ім’я як відкривача нового континенту, а те що він десь там плавав та знайшов якусь нову велику землю, до пори до часу забули.

Та навіть і Лейф Еріксон був ймовірно не перший хто відкрив Америку, за думкою деяких істориків Америку відвідували відважні кельти (ще задовго до Лейфа, вже не говорячи про Колумба), які на своїх човнах зуміли перепливти Атлантику. Ця теорія базується на основі деяких давніх індіанських переказах (про бородатих білих людей, один з яких навіть увійшов в пантеон ацтекських богів під ім’ям «пернатого змія» – Кецтлалкоатля) та певних археологічних знахідках. Та про це ще можна багато і довго писати, але то вже буде ціла окрема стаття (і навіть не одна).

– Воробус давно мріяв поїхати у форт Буаяр, чи не могли б ви написати у найближчих статтях саме про це місце?

Може з часом щось і буде про це цікаве історичне місце. Але в найближчих статтях мабуть ні, хіба Воробус втілить свою мрію у реальність, поїде у той форт та сам напише про нього.

Насамкінець, ваші побажання читачам нашого блогу і не тільки?

Читачам блогу бажаю цікавих мандрівок у житті та безперервного пізнання. А Воробусу ще таки побувати у форті Буаяр.

Автор статті: Vorobus.