Астор П’яцолла (1921–1992) – аргентинський композитор світового масштабу, виконавець на бандонеоні (різновид акордеону) відомий зокрема завдяки своїм танго. На Батьківщині його називають “El Gran Ástor” (“Великий Астор”). Митець вважається основоположником стилю “nuevo tango” (нового танго).

Музикант із легкістю вплітав у музичну канву національні танці, пропускаючи їх крізь призму свого творчого обдарування. Професійна музична підготовка дозволила йому записуватися із джазовими та класичними виконавцями.

Народився майбутній композитор 1921-го року у місті Мар-дель-Плата в родині емігрантів з Італії. Його дитинство пройшло у Нью-Йорку, де П’яцолла захопився джазовою музикою, а також виявив свій творчий потенціал у кінематографі. У 1937 році повертається до Аргентини.

Досить вагомим є той факт, що він у 1946 створює свій перший власний музичний колектив під назвою “Астор П’яццолла і його характерний оркестр”. У цей час музиканту до душі припав акордеон, причому виконавець мріяв про те, щоб перетворити його з оркестрового інструменту, який часто виконує функцію супроводу танців, в інструмент для виконання класичної музики.

Композитор починає писати класичну музику для цього акордеону. В 1950 г. в США його твір “Портова рапсодія” було нагороджено спеціальною премією. Академічний композиторський доробок митця представлений також і “Буенос-Айреською симфонією”, яку за порадою свого викладача Альберто Хінастери він подав на композиторський конкурс.

Отримавши премію – стипендію на навчання у Парижі, він бере уроки у композиторки Надії Буланже. В цей час його наставниця звертає увагу молодого композитора на музику танго.

1963 рік знаменується завоюванням музичної премії Hirsch і написанням “Трьох симфонічних рухів”. Астор П’яцолла також плідно співпрацює із Хорхе Луїсом Борхесом, створює музику до його поезій. 1965 рік – до випуску готується диск “Танго”.

(продовження у наступній статті)

Автор статті: Anna Folk.