Має Воробус трохи вільного часу, тому у черговій публікації розповім про чергову свою подорож у гори.

Отже, на цю вершину мріяв піднятися давно, але одвічно проблема була з тим, що ніхто із моїх одвічних приятелів туди не хотів їхати, а сам автор блогу в гори піти би не ризикнув.

І взагалі скажу, що люд зараз став лінивим, кажуть що краще поїхати на озеро чим лазити по горах. Але, то таке… Кожен хазяїн свого життя.

Чекав Воробус нагоду, чекав і таки вдалося знайти людину, яка була на горі Петрос і залюбки погодилася стати нашим гідом.

Незважаючи на те, що ціни на пальне зараз суттєво підскочили вверх, таки вирішили поїхати на автомобілях. Все-таки, поїзд Львів-Рахів, нуууууу вже дуже довго їде. Та і приїхати в Лазещину в 23 годині (саме звідти починається маршрут на Петрос) у наші плани не входило.

Тому, після обіду в п’ятницю виїхали, закупилися у супермаркеті і попереду на нас чекала довга чотиригодинна подорож.

Що одразу ж кинулося в очі, так це те, що почав накрапати дощ, а в Івано-Франківську він і взагалі був таким сильним, що доводилося на деякий час зупиняти авто.

Одразу ж скажу, що коли будете їхати на Петрос по нашому маршруту радив би їхати через Богородичани. Чому? Там краща дорога, і це навіть незважаючи на те, що треба здолати зайвих 10 кілометрів.

Звісно, настрій в нашої компанії суттєво погіршився, адже дощ у наші плани не входив. Але, коли ми таки приїхали на місце дислокації, то зрозуміли, що природа нас любить і дощем в Лазещині навіть і не пахло.

До речі, від залізничної станції є ще великий кусок до галявини де ми ночували, а це майже біля туристичного пункту – «Козьмещик».

І ще, по дорозі ви будете проходити КПП, де треба заплатити 10 гривень за вхід у так званий заповідник. Щось їх останнім часом багацько розвелося.

Ще би баки для сміття де-не-де ставили, а то невідомо де йдуть зібрані кошти.

Ось ми на місці, пів 12 ночі, люд біля нас вже давно спав, це по ідеї мали зробити і ми, але з колегами передумали лягати і біля вогнища просиділи майже цілу ніч.

Я вже навіть думав як то ми наступного дня підемо на вершину. Та, на то воно і карпатське повітря, що легко відновлюєшся після втоми.

9 година ранку, канапки зроблено, воду взято, погода хороша тому група готова підкоряти вершину Петрос, висота якої 2020 метрів над рівнем моря.

Якихось кілька хвилин і ми вже біля пункту «Козьмещик». Звідси дороги розходяться у дві сторони. Та що направо веде на Петрос, та що наліво – на Говерлу.

Ми, звісно що пішли направо.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.