Ще у вчорашній публікації про маршрутки я зачепив тему розмов по телефону у транспорті. Обіцяв сьогодні повернутися та більш детальніше про це все розповісти.

Тому, не дивуйтеся, що тема статті наступна – «ефект балакучої людини або як не бути тріплом».

Реально, коли дивишся на деяких людей, то так собі думаєш, що з ними таке відбувається? Їм їсти не дай, а лише б побалакати з кимось.

З одного боку – це добре коли людина відкрита до спілкування, не замикається у собі, постійно в курсі всіх подій.

Але, з іншого – це часто дуже набридає оточуючим, яким так хочеться посидіти в тишині.

Наводжу кілька прикладів.

Громадський транспорт

Часто ним користуюся і бачу як люди себе там поводять. Так, різне буває, їдеш у маршрутці, телефонує тобі людина і терміново треба з нею побалакати щоб сказати де ти знаходишся, коли будеш, де забув ключі від хати і так далі.

До цього я відношуся з розумінням. Але, коли хлопець піднімає трубочку і починає на весь салон говорити що він любить свою дівчину, що їй не треба спілкуватися з Василем та Юрієм, бо вони пияки – це вже якось дико.

Дівчата в цьому плані якось більш скромніші. Вони або не балакають взагалі, або ж роблять це настільки тихо, що й комарика в салоні чути.

Ще є категорія старших людей, які вічно кричать на весь салон. Їх також можна зрозуміти. В часи їхньої молодості чудо-техніки не було, то ж тепер вони ніяк не можуть до неї звикнути.

Проте, від відповідальності за свою культуру поведінки між людьми з них ніхто не знімає.

Робота

Знову ж таки, бачив багато і можу сказати, що працювати особливо в жіночому колективі – це каторга. Полюбас знайдеться одна жіночка в якої протягом дня рот закриватися не буде.

Здається нічого поганого у цьому нема, але з часом це починає набридати. Якщо зробиш зауваження, то потім ти стаєш ворогом. І це при тому, що фактично ти правий.

Дім

Родичі також бувають «тріплами». Приходиш додому, а тут тобі на вуха зразу підсідають. Хоч бери й з хати втікай. Про такий випадок мені також розповідали.

Що робити? Колись мій хороший друг з Італії казав, що треба завжди з собою мати навушники. Сів собі, натягнув «вуха» і нічого тебе не цікавить.

Але, що ж робити коли музика з часом набридне? Така собі патова ситуація.

Через цю статтю звертаюся до людей, які мають «язик без костей». Хоч колись та й треба помовчати.

І люди до тебе будуть по-іншому відноситися, і культура поведінки в тому ж транспорті підніметься.

Якщо ти не поважаєш себе, то хоч колись треба поважати інших.

Шануймося!!!!

Автор статті: Vorobus.