Як відомо, на вихідних вашому автору довелося побувати в такому районі нашого міста як Білогорща.

Хоча, багато хто називає його відокремленим від Львова, таким собі селом. Це щось типу на зразок смт. Рудно, Винники тощо.

Потрапив туди Ігор Воробус чисто випадково – провідував знайомого на Леванідвці, а Білогорща знаходиться якраз неподалік.

Перед тим, як розповісти що я там побачив розповім кілька історичних фактів. Так от, мало хто знає, що це поселення було засновано ще у далекому 1423 році, коли людина на ім’я Зоммерштайн заклала тут поселення і зобов’язалася перед містом утримувати ліс і урочище Білогорща.

Згодом тут почало поселятися все більше й більше людей. Зокрема, до початку Другої світової війни тут проживала вже майже тисяча людей. А коли у 1978 році село ще й було включено до складу міста Лева, то тут і взагалі збільшилася кількість населення.

Зараз – це містечко з особняками, які кращі один від одного. Виходить тут живуть не бідні люди, хоча й старі хатинки теж трапляються.

З кінця Левандівки йти туди добрих хвилин зо двадцять. Дорога тут в ідеальному стані, часто їздить маршрутне таксі №34, яке є єдиним способом місцевих мешканців виїхати звідти. Ну, звісно, що приватного транспорту не рахуємо.

Окрім особняків Білогорща славиться своїм лісом. Всередину Воробус не ризикнув заходити, але помітною, що тут часто люди збираються на шашлик, просто посиденьки на природі й так далі.

Сподобалося футбольне поле посеред лісу. В часи моєї молодості я на таких полях бігав ледве не кожного дня.

Повертаючись до теми поселень скажу, що в очі кидаються смітники біля кожного будинку. Напевно мешканці тут скидаються грошима щоб місцевий підприємець забирав від них сміття.

Хороша практика і якщо у майбутньому в багатьох селах будуть вводити подібні новинки, то природу ми точно збережемо.

Де-де-де у мешканців можна побачити курей. А чому б і ні? Якщо все гарно облаштувати, то й за яйця платити не треба.

Йдемо далі й зустрічаємо на своєму шляху історичні пам’ятки, а ними в першу чергу є: пам’ятник Роману Шухевичу, музей, присвячений цьому панові, а також церкви: Різдва Пресвятої Богородиці (УАПЦ) та храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (УГКЦ).

В кінці Білогорщі є досить таки великий цвинтар.

Так спілкувалися з колегою щодо можливості проживання тут, то наші точки зору розійшлися. Колега казав, що він би тут не жив, бо далеко до Львова. Воробус же думає по-іншому.

Ось така от вона – Білогорща.

Автор статті: Vorobus.