А у завершальній публікації сьогоднішнього дня розповім про те як я ходив у хінкальню.

Що це таке, де воно знаходиться, що куштував Воробус та багато іншого читайте далі.

Отже, якщо ви читали минулі пости, то знаєте що кілька днів тому ваш їздив кататися на конях на львівський іподром.

Задоволення розтягувати ми не стали й після години покатульок верхи колега з ніком Вертоліт запропонував мені та друзям що були з нами на іподромі сходити пообідати.

Найближчий заклад, який був до нас – це торговельно-розважальний центр «Кінг Крос Леополіс».

Там всього є багато… головне мати гроші й знати куди ти хочеш йти. Спершу думали піти поїсти бургери, але колега Вертоліт запропонував зайти у хінкальню та скуштувати місцевих пельменів або як їх правильно треба називати – хінкалі.

Чесно скажу, навіть не знав що на мене чекає. Колись таке слово чув, але що це таке і як все це їсти навіть не здогадувався.

Що таке хінкальня? Відповідаю, це грузинський ресторан, де само собою можна скуштувати національні страви цієї країни.

У меню я лізти не став, а довірився друзям.

Досить швидко хінкалі приготували та подали на стіл. Дивлюся великі пельмені принесли, але як їх їсти без виделок?

Виявляється, їх і не треба. Причина? Тому, що якщо ви візьмете хінкалі на виделку, то проб’єте його й з нього витече бульйон що знаходиться всередині.

І таке там є.

Тому, правильно хінкалі треба їсти за наступним принципом. Берете хінкалі руками, тримаєте за голову, акуратно надкушуєте, п’єте бульйон, а вже потім з’їдаєте начинку.

Вона може бути як м’ясною, так і сирною. Принаймні у меню є три види хінкалі: класичні, із зеленню та сиром.

Ми замовили різні. Звісно, що з м’ясом найсмачніші, а от сирні нагадують вареники у стилі «зі сиром пироги».

Щоб вам було зрозуміло, порція хінкалі складається, якщо не помиляюся, з 6-7 штук.

Найголовніше, так звану «гриву» їсти не треба. Вони існує для того, щоб ви мали за що тримати грузинські пельмені.

Але, і це ще не все. Кажуть, що справжні хінкалі не смакуватимуть якщо ви не візьмете випити 50 грам чачі – грузинська горілка 35-50 градусів.

Міцна, тому її багато не вип’єш.

Звісно, що Воробус її багато не пив, так до смаку… ну, під хінкалі.

Загалом якщо підвести підсумок, то мені сподобалося. Обов’язково ще колись сходжу попоїсти хінкалі й не лише. Треба розвиватися, а не лише їсти картоплю зі сметаною.

Автор статті: Vorobus.