Схоже, що черговій мрії таки вдалося збутися, адже ваш покірний автор таки зумів знайти всі озера Аршиці.
Перші три, а це: Забуте, Аршиця та Росохан відвідав ще раніше, а буквально вчора (26 серпня 2016 року) вдалося заскочити ще й на озеро Лужки.
Перед тим як розповісти про нього кілька вступних слів.
Так вже сталося, що озеро Лужки Воробус та компанія завжди пропускали по причині – відсутності часу. Воно розташоване значно далі чим згадувані вище водойми.
Тому й залишатися на додатковий день в Осмолоді не бачив жодного смислу. Проте, як то кажуть, так завжди не буде й на 25-й день Незалежності України Воробус і компанія ходили в похід й залишилися на ніч якраз у годині часу ходьби до озера.
То чому б не сходити? Прокидатися правда треба було в 5 годині ранку, але це того вартує. Воробус і Тарас Царик вирішили йти.
Тепер про саме озеро. Розташоване воно на висоті 1060 метрів й своєю красою мене просто покорило (читав відгуки та переглядав фото від п. Віктора, який і знайшов цю водойму ще у 2009 році).
Проте, ненаситні українці вміють нищити свій край. Вкотре у цьому переконуюся. За якихось пару років від озера фактично нічого не залишилося. Лісоруби проклали тут дорогу й так виглядає порушили стік та витік до озера.
Спершу це побачив у відео в інтернеті, а вчора й сам переконався.
Як знайти озеро Лужки?
Ми доїхали автомобілем до лісництва Мшана за Осмолодою, там поставили автомобіль й вже звідти верталися назад. Після чудового місця для стоянки треба звернути ліворуч на другому повороті. Там ще неподалік є вказівник про болото Мшана (на нього люд звертає праворуч).
А далі до озера Лужки веде гірська дорога.
Інколи вона у хорошому стані, а деколи стільки болота, що не знаєш як його перейти. Воробус та Тарас був у кросівках, то ноги намочив добряче.
Чого не скажеш про місцевих хлопців, які минали автор у чоботах. Вони поспішали в ліс на чорниці та гриби.
Ми ж нікуди не поспішали, а все уважно роздивлялися. Через кілька хвилин розпочався й набір висоти. Дорога з кожним разом ставала все гіршою та гіршою.
А от ми натрапляємо на техніку лісорубів. Вона стоїть, а робочих нема. Та вже й не треба. Природа знищена.
Йдемо далі дорогою, навігатор показує що озеро вже зовсім близько… В якому ж воно стані?
Доходимо до нього й після побаченого Воробуса кидає в шок. Озера Лужки фактично нема… від нього залишилися лише спогади й болото, яке смердить.
Що ж з ним сталося? Вода то з джерела тече нормально, але водойма то не наповняється.
Обходжу одне коло, інше й не можу зрозуміти що тут не так. Аж потім Тарас побачить, що лісоруби порушили екосистему й ліворуч куди мала текти вода (озеро протічне) вона не стікає. Шкода…
Дивлюся на старі фотографії й серце просто заливається кров’ю. А колись тут і риба була й намет можна було поставити.
Сподіваюся, що місцеві колись візьмуться за відродження озера Лужки. Якщо б його почистити, перестати тут їздити, то можливо з часом є шанси на його відродження.
Хоча, в це мало вірю.
Насамкінець додам, що йти від лісництва Мшана й до Лужків приблизно годину часу.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар