Так Воробуса «пробило» останнім часом на філософію, що аж мої друзі та колеги по роботі це зауважили. Питаються чи бува зі мною щось не трапилося.

Можу запевнити ніби все нормально, а як буде далі невідомо.

Сьогодні теми філософії продовжимо. На цей раз поміркую над тезою «ніколи не кажи ніколи». Зауважую за людьми, що вони часто полюбляють розкидатися словами. Хоча, я б цього не радив робити.

Хочете приклади? Будь-ласка, отримуйте. Імен та прізвищ називати не буду. Відмовився від цієї практики.

Маю знайому, яка мені десь пів року говорила що ніколи (!) в житті не буде сидіти у соціальній мережі фейсбук. Тоді вона часто кидала фрази, що це дурного робота, там нема що робити й так далі.

Що ви думаєте? Купили їй планшет і тепер вона не те що сидить у фейсбуці, а й переписується з коліжанками у вайбері. Людина, як кажуть, пропала.

А казала мені що ніколи її там не буде. Думаю що це лише початок.

Йдемо далі. Сенсорні телефони.

Ще мені пів року тому одна людина «парила» мізки, що ніколи (!) в житті не проміняє телефон на кнопки на сенсорний. Уявіть, минуло пів року, купила сенсорний і вже й забула за кнопки. Вчора бачив цю людину, цитую її слова: «Та ти що, які кнопочні телефони».

А хто ж казав, що ніколи?

Десь так само й з друзями. Також є багато випадків, коли люди кажуть що ніколи (!) я не буду дружити чи мати справ з цією людиною. Як же мені смішно на це все дивитися, коли все відбувається так як думав.

Щодо мене, то я теж колись був таким дурненьким і розкидався словами. Один випадок навчив і вже не є таким категоричним. Життя навчило тримати язик за зубами або ж казати що час покаже.

Ніколи не кажи ніколи, адже в один прекрасний момент все у житті може кардинально змінитися й тоді вже будете сміятися не ви, а життя з вас.

На сьогодні по філософії все. Далі буде…

Автор статті: Vorobus.