Що стосується Ростислава, то тоді, три роки тому, Славко мені запам’ятався своїм вмінням відчувати гру, а також гольовим чуттям. Принаймні, щось таке про нього я тоді писав у грудні 2016 року.

Тоді ще, якщо казати про “Іллічівець”, як писав ще про Афанасьєва та Главацького, однак зараз вони чомусь зникли з моїх радарів.

Трохи про рівнян скажу. Дмитро Дяченко мені запам’ятався, перш за все, не по іграх за “Кардинал-ДЮСШ № 4”, а по Кубку Конференцій, де він грав за збірну Західної Конференції. Якщо мені не зраджує пам’ять, він був визнаний найкращим воротарем і теж поїхав зі збірною у Монтесільвано.

Про Дмитра я можу сказати одне: у перспективі він може стати голкіпером № 1 у “Кардиналі” на багато років, адже у Рівному своїх воротарів (при всій повазі до Морикишки, Дєнюжкіна, Гурка, Сіріцького) все-таки люблять більше, і якщо Дмитро стане за кілька років основним воротарем “Кардиналу”, то будьте впевнені – він буде одним з улюбленців рівненського фан-сектору. 🙂

Те ж саме стосується і Max Malynovskiy. Цей хлопець з хорошим чуттям голу, який є одним з лідерів “Кардиналу-ДЮСШ № 4” та вже залучається до основної команди КР. За ним я слідкую десь з весни 2017 року. Він тоді почав заявляти про себе як провідний гравець команди ДЮСШ № 4. Хоча треба сказати, що і партнери по команді у нього далеко не найгірші, і в перспективі це буде далеко не останній представник ДЮСШ № 4 у збірній (але про це ми поговоримо вже у самому матеріалі).

Якщо Макс ще розвине свої сильні сторони, то на виході ми отримаємо гравця, який зможе вирішувати складні завдання на майданчику тут і зараз. І тоді “Кардиналу” буде ой як складно втримати Максима у себе. 🙂

Я, звичайно, не про всіх гравців розповів зараз. Але я спробую надалі більше познайомити футзальних вболівальників з цією збірною.

P. S. Розумію, що у цього мого поста є і зворотній бік, адже хтось обов’язково скаже, що хлопцям по 17-18 років, а я їх вже зараз піарю, і вони від цього можуть зазнатись. Але у мене на це є аргументи.

По-перше – ці гравці точно не зазнаються. Вони вже звикли до того, що матчі за їх участю транслюються або в інтернеті, або на телебаченні. Тому, хочуть вони цього чи ні, але ці юні футзалісти – вже медійні особи.

По-друге – щоб хлопці не зазнались, для цього є вагомий аргумент у вигляді суворих слів від тренера, який моментально опустить з небес на землю. По-третє – давайте не думати совковими штампами, а візьмемо за приклад те, як працюють за океаном. Адже там з року в рік не тільки скаути, а і журналісти складають списки талановитих гравців, починаючи з 16-річного віку, які вже зараз готові не тільки серйозно грати на високому рівні, а і ставати зірками не завтра, а вже сьогодні. Думаю, приклади Уейна Гретцкі та Сідні Кросбі тут не завадять. 🙂

Так що, давайте разом думати про наше футзальне майбутнє, щоб потім не жалітись, що у нас немає перспективних гравців!!!

Автор статті: Terentyev.