Коли на майданчику зустрічаються збірні Аргентини та Бразилії – це завжди цікаво. Особливо якщо це «Classico de America» проходить у рамках чемпіонату світу з футзалу. Востаннє ці дві команди зустрічались між собою на «мундіалі» у 2021 році, тоді це був чемпіонат світу, який був у Таїланді. І тоді збірна Бразилії у півфіналі переграла «альбі-селестес» з рахунком 3:1.

З тих часів багато що змінилось, але протистояння між цими двома південноамериканськими командами залишилось таким же принциповим як на рівні континентальних змагань, так і на рівні «мундіалів».

Безумовно, головна увага була прикута до головних бомбардирів обох команд на цьому «мундіалі». Алан Бранді у плані результативності провів хороший груповий етап, але коли настали матчі плей-оф, то перестав забивати. Натомість, розігрався Борруто, який, схоже, по ходу чемпіонату вийшов на пік своєї форми. Що стосується збірної Бразилії, то тут, безумовно, вся увага була прикута до основного «стовпа» «пентакампеонів» Феррао, який перед цим матчем очолював бомбардирські перегони. І тут вже було питання щодо того, хто опікатиме 11-го номера збірної Бразилії – Решіа чи Стаццоне? У матчі проти команди РФС ці два гравці по черзі опікали Едера Ліму, і вони фактично не дали розігратися на повну цбому «стовпу» російської команди. Тому, було цікаво подивитись на те, як діятимуть аргентинці проти найкращого футзаліста світу

Сама гра розпочалася дуже нервово з обох боків, і цього варто було чекати – все-таки, принциповості цього протистояння ніхто не відміняв. Але при цьому обидві команди намагалися забити вже на старті гри, але Сармієнто та Гітта діяли у своїх воротах дуже здорово. Хоча візуально бразильці трохи більше володіли ініціативою, і, відповідно, створювали трохи більше моментів біля воріт Сармієнто. Однак, воротар збірнох Аргентини чудово проявляв себе у цих епізодах. Також варто зазначити, що не все у ці хвилини виходило у лідерів збірної Бразилії – Феррао та Піто, за чиїми діями активно стежили суперники. Окрім того, не давались дальні удари Родріго, як це було у попередніх поєдинках.

А на 11-й хвилині аргентинці забили першими. Підопічні Матіаса Люкуікса розіграли кутовий, внаслідок чого м’яч дістався Борруто, який пробив поміж ніг Леозіньо. Теоретично м’яч і так летів у ворота, і Гітта не встигав його дістати. Проте, на дальній стійці «чергував» Вапоракі, від ноги якого м’яч і відлетів у сітко воріт збірної Бразилії. А за кілька хвилин «альбі-селестес» взагалі подвоїли рахунок у матчі. Це сталося після контратаки, яку пасом з глибини розпочав Вапоракі, а продовжив Решіа, котрий, отримавши цей пас, одразу в дотик переправив м’яч на «п’ятачок», а там Борруто випередив Родріго та змусив Гітту капітулювати вдруге. Безумовно, такий перебіг подій не влаштовував бразильців, які намагались ще до перерви відповісти своїм голом у ворота Сармієнто. І це «пентакампеонам» вдалося зробити на 17-й хвилині, коли кутовий вже приніс успіх саме підопічним Маркіньоса Шав’єра, а якщо говорити конкретно, то Феррао, який відквитав один гол та подарував «селесао» надію на те, що все ще можна виправити. Щоправда, зрівняти рахунок до перерви ані тому ж таки Феррао, ані його партнерам по команді не вдалося. Хоча варто відзначити те, як увійшов у гру Вінісіус Роша, котрий створював аргентинцям багато проблем, граючи на «стовпа».

Бразильці розуміли, що у них залишилось лише двадцять хвилин «чистого часу на те, щоб переламати хід гри та схилити шальки терезів на свою користь. Тому, і не дивно, що вони після перерви більш активно йшли на ворота Сармієнто. Проте, голкіпер збірної Аргентини продовжував надійно захищати свої ворота. Подекуди до атак збірної Бразилії підключався Гітта (так само, як, до речі, він робив ще у першому таймі). Але при цьому воротар збірної Бразилії не підключався до атак своєї команди саме п’ятим польовим гравцем, а просто допомагав своїм партнерам вивести м’яч на чужу половину майданчику, а потім повертався у ворота. Хоча знаючи те, що Гітта може піти п’ятим і навіть забити, то у такій ситуації, за рахунку 1:2 не на свою користь, можливо, бразильцям і варто було би ризикнути. Проте, підопічні Маркіньоса Шав’єра, мабуть, вважали, що час для ризику ще не настав. А от якби аргентинці забили третій м’яч у ворота Гітти, то вже тоді «пентакампеони», мабуть, пішли би на разик. До того ж, моменти у їх аргентинських візаві були. Знову тривожив Гітту Борруто, створювали моменти Клаудіно та Вапоракі, а Решіа в одному з епізодів узагалі пробив через себе, щоправда, цей удар не став результативним.

Напруга досягла свого апогею, коли вже на екваторі другого тайму в обох команд було по п’ять командних фолів. Це означало, що решто ігрового часу і бразильцям, і аргентинцям доводилося грати на межі, щоб не привезти собі шостий фол та дабл-пенальті. Хоча бразильці по ходу другого тайму все-таки були реально у кроці від призначення у свої ворота 10-метрового. А ось аргентинці зосередились на обороні, особливо на блокуванні ударів від суперників. І цей хід приносив успіх підопічним Матіаса Люкуікса. Більше того – навіть коли наприкінці гри Дієго вийшов грати п’ятим польовим футзалістом у збірної Бразилії, то аргентинці діяли холоднокровно та виважено. І саме ці якості при грі в обороні допомогли «альбі-селестес» вистояти та здобути підсумкову перемогу, яка вивела збірну Аргентини до другого поспіль фіналу чемпіонату світу.

Звичайно, у період з 2012 по 2021 роки збірні Аргентини та Бразилії неодноразово зустрічались на футзальних майданчиках. Але цього разу збірна Аргентини фактично взяла реванш у бразильців за поразку в півфіналі ЧС-2012 у Таїланді.

Бразилія – Аргентина – 1:2
Голи: Феррао (17) – Вапоракі (11), Борруто (13)
Бразилія: Гітта – Родріго, Дієго, Гадейя, Феррао – Піто, Леандро Ліно, Марлон, Дієгіньо – Леозіньо, Вінісіус Роша, Артур
Аргентина: Сармієнто – Клаудіно, Басіле, Таборда, Алан Бранді – Решіа, Куццоліно, Вапоракі, Борруто – Стаццоне, Боло Алемані
Попередження: Леандро Ліно (9), Феррао (25), Піто (40) – Сармієнто (9), Боло Алемані (13), Алан Бранді (32), Таборда (34)

Автор статті: Terentyev.