Валентин Стецюк – гість ЛОНПБ та його повість “Жахлива експедиція”, вміщена у четвертому випуску “Євшан-зілля”.

Альманах “Євшан-зілля” – окраса виставки «Шлях до незалежності», яку підготував учасник визвольних подій 80-х років ХХ ст., директор бібліотеки Андрій Цибко. Виставка присвячена 30-річчю відродження Української держави і відкрита 13 жовтня 2021 року.

Взявши до рук четвертий випуск «самвидаву», натрапила на документальну повість у формі щоденника Валентина Стецюка, який недавно був гостем нашої книгозбірні разом з групою «Дністер».
Документальна повість Валентина Стецюка, вміщена у четвертому випуску альманаху «Євшан-зілля» (- Львів, 1988. – С. 254-293), називається «Жахлива експедиція». В ній автор аналізує одну з експедицій 80-х рр. ХХ ст. для обстеження Дністра, в якій він брав участь, а також ділиться своїм досвідом її організації.

Повість є своєрідним посібником для організаторів і учасників громадських експедицій. На той час, як каже Валентин Стецюк, це була справа «нова, складна і відповідальна».
З твору можна довідатися, що учасники описаної Стецюком експедиції хотіли детально обстежити всю річку Дністер за сто днів. Але, як підсумував Валентин Стецюк, вони були «наївні», бо «не уявляли собі тоді ще, що детально обстежити всю річку за сто днів просто неможливо». Були різні пригоди… Автора вразив специфічний запах річки Млинівки.

В повісті можна прочитати і про відстойники кислого гудрону нафтопереробного заводу біля села Бронниця, і про тодішню аварію на Стебніківському калійному комбінаті, в результаті якої ропа хвилею ринула по Тисмениці в Дністер.

Табір учасників експедиції розміщувався на місці, де в Дністер впадає Верещиця. Автор цікаво спостеріг, «як переміщуються води цих двох річок (Дністра та Верещиці), бо Дністер каламутний від дощів у горах, а Верещиця зовсім прозора. Зустрічаючись в одному руслі, їхні води деякий час течуть ще різнобарвними смугами вздовж протилежних берегів, але поступово границя між ними розмивається і вода набирає одинакового світложовтого кольору, але вже трохи світлішого, ніж в Дністрі до злиття цих річок».
У четвертому виданні альманаху «Євшан-зілля» вміщено ряд фотографій, де зображені ті пам’ятки, які відкрили для себе учасники даної експедиції. Це: пам’ятний хрест до 50-ліття знесення кріпацтва (с. Головецьке), дерев’яну церкву в с. Вовчому; церкву в с. Лімні; єврейський цвинтар біля Старого Самбора; могилу К. Устияновича в с. Довгому; невідому могилу в с. Довгому; скелю в Тустані.

Як зазначив Стецюк, хрест на честь 50-річчя знесення панщини, поставлений в 1898 році «є тепер великою рідкістю, а колись же їх було дуже багато в нашому краю…».
Валентин Стецюк (1937) – український мовознавець, незалежний дослідник у галузі історичного мовознавства та етнології.
Народився в місті Серго (тепер Кадіївка) Луганської області в родині інженера.
Закінчив Київський політехнічний інститут.

Займався технічним обслуговуванням перших обчислювальних машин.

Кілька років був начальником найбільшого в Європі обчислювального комплексу, побудованого на базі ЕОМ ЄС-1050, пізніше модернізованого у ЄС-1052.
У 1985 році переїхав до Львова. Почав займатися незалежним дослідженням етногенетичних процесів власним графоаналітичним методом. У 1987 р. підключився до групи львівських інтелектуалів, серед яких були Ярослав Дашкевич, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Осадчий, Іван Гречко й ін., які мали намір започаткувати самвидавівське машинописне видання, і підключився до цієї роботи. Більшість статей для альманаху «Євшан-зілля» друкувалися Іриною Калинець на квартирі Валентина Стецюка. Одночасно при альманаху сформувалася пошуково-дослідницька група, яка робила експедиції і походи у пошуках історично-культурних пам’яток та їх відновлення.

З 1988 р. Валентин Стецюк керує експедицією «Дністер» Товариства Лева.

Автор статті: Наталя Звольська.