Якщо свято, то сама собі. Частина друга

Свято, то сама

Продовжуємо…

Тільки замовлена ця сауна була в світлий день – з першої до п’ятої, бо в шостій треба дітей із садка забирати. А ще робочий день. Тому Макс святкує – я працюю.
Але якось так сталось, що я всю роботу виконала дуже швидку і йду на маршрутку. Стала на зупинці і думаю: дура чи шо? Додому зібралась? Там ще дві години сауни – їду до них, байдуже, що без купальника.

Варто зазначити, що чоловікові друзі — це наші друзі. Тобто вони мене не соромляться, не приховують від мене нічого, а інколи навіть більше мені можуть розповісти, ніж чоловікові. Тобто я не їхала нікому заважати, навіть, враховуючи відсутність купальника, навпаки — розважати!

І от заходжу я на рецепцію, а там дядько інший, ніж той, в якого я замовляла. Кажу йому: я туди, до хлопців — і рванула до дверей.
А він мені: “вас замовляли?” О на маєш! Та це ж я замовляла. “А ви хто?” – питає. Дружина.

Я ще такого переляку не бачила. Він, певно, думав, що я пішла скандали влаштовувати. Закрив хлопців на ключ і десь побіг. Як потім з’ясувалося – в сауну через чорний вхід. Тіпа, пацани, шухєр, жінка, що робити? Ну чоловік заспокоїв дядька, сказав відкрити двері – і запустити її до нас.

А потім ми поїхали забирати дітей із садочка і ще до ранку сиділи у нас на кухні. Ото я розумію влаштувала чоловікові свято на яке він навіть не чекав. Думав, що максимум — посидить на кухні у жіночому товаристві: з тещею, мамою і бабою.

Або іншого разу. В чоловіка день народження перед новим роком, то всі заклади або зайняті корпоративами, або ціни захмарні. А він ще й любить кликати усіх, як на пів весілля.

І от знайшла я йому: більярдний клуб, закритий віп-зал в який не лише можна усе з собою принести — від алкоголю до закуски, там навіть камін є і курити можна. А оплата символічна — просто за годину більярду. То ми там півночі (не) грали більярд.

А ще якось на роботі усі дні народження вирішили влаштовувати у якомусь стилі: іспанська вечірка, грецька, навіть банна… Я вирішила – в українському. Вечорниці! Зібрала по всьому під”їзду з десяток макітр, покликала маму, бабу і свекруху, наліпили в кожну макітру інші вареники, наробили кишки, капусти, грибної юшки, купили вишнівки та самогонки, навіть бутль з кукурудзою позичили в технікумі харчової промисловості.

Щоб усе автентично. І хустини вдягли, і шаровари, і пісні співали, і навіть трошки ворожили. От я молодець, хто б мені таке влаштував?…

Сама собі і влаштовувала. Колись щоразу інша дискотека. Потім, як пішла на роботу, то почалась епоха саун. За містом, з джакузі і танцювальним майданчиком, з замовленим автобусом – ми уже туди “готові” приїжджали).

Романтичні поїздки на день народження в Польщу, Київ, Трускавець.

Тому тепер я чітко для себе вирішила: або я влаштовую сама або нічого не чекаю. Ні, ну ясно, що чекаю. Але обіцяю собі не розчаровуватися, якщо нічого не буде.

Розповідайте у коментарях про ті свята, які влаштовували ви і ті, які влаштовували вам (от щасливиці!)

Автор статті: Yuliana.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*