Воробус і “Кармен”, або як я відвідав Львівську оперу

Кармен

Після паузи в декілька днів повертається на блог його автор. Як завжди, у мене купа вражень, то ж робити довгих вступів не буду, а відразу ж перейду до постів.

І перше про що я розповім, так це про мій похід у театр. Не секрет, що з «вовиною» тисячею люд кинувся окультурюватися. Люди ходять не лише в кіно, а й в театри. Автор блогу виключенням не став, хоча якраз у львівський театр опери та балету я ходив за свої кошти.

Як це кажуть, запланував похід у театр завчасно. Звісно, я не такий вже збоченець щоб ходити по подібних культурних заходах однісінький. Добре, що склала мені компанію подруга, з якою ми досхочу насміялися у цей вечір.

«Кармен» – саме таку назву мала опера. До походу в театр чув про неї лише від сестри, яка мала ляльку з таким іменем. Цікаво було побачити її наживо.

Що ж, 17 година 45 хвилин, підходимо до входу в оперний і розпочинаються перші цікавинки. Черга на вхід близько 50 людей. Чую краєм вуха що це пов’язано з аншлагом. Квитків купити на цю подію неможливо. Плюс вже у приміщенні у відвідувачів перевіряють «ковід-паспорти».

Люблю я театр за культуру людей. Всі ходять такі вибрані, спеціально роблять зачіски, сорочки. Ваш автор не став виключенням. Хоча, останнім часом полюбив ходити в спортивному костюмі.

Також читайте:   «Біла» зустріч з Надією Мориквас

Лунає дзвінок і ми сідаємо на свої місця. Що мені одразу ж кидається в очі та й у вуха – актори співають французькою. Подруга мене питає чи я знаю цю мову. Відповідаю, що окрім декількох слів у “мові Парижу” я – нуль. Але, на те він і є мюзикл аби думати, гадати що там буде у сюжеті. В принципі, немає там що думати. Головна героїня опери Кармен – ненаситна дівка, яка аж пищить від чоловіків. Дівчина сама не знає кого їй треба, адже крутить шури-мури з багатьма чоловіками. Найцікавіше, що потім її трагічно вб’ють. Але, це буде потім, а поки що під час антрактів ми вивчаємо приміщення, заходимо у дзеркальний зал. Та й, зрештою, спілкуємося між собою.

Ще куди цікавіше стало згодом. Ні, розпивання шампанського відвідувачами біля ялинки мене не здивувало. Здивували субтитри. Лише під кінець опери моя подруга побачила їх у верхній частині сцени. Моя вам порада, читачі блогу, якщо хочете піти на «Кармен», купуйте «тікети» вище 15 ряду, а не так як я на місцях для поцілунків. Хоча, ці останні ряди – теж мають свої плюси.

Цю ж розповідь завершу словами класика: «Світ ловив мене та не впіймав». Треба думати як це піти на «Есмеральду».

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*