В приміщенні бібліотеки є ряд фотографій, які стосуються родини Шептицьких. Вони були подаровані бібліотеці у 2019 р. під час проєкту Олени Білоус “Молитва до Митрополита. Софія”. Серед них – знімок за 4 серпня 1939 р. в Прилбичах, на якому брати Шептицькі востаннє зібралися з нагоди 73-ї річниці уродин Олександра Шептицького. Леон Шептицький якраз завершив опрацювання четвертого тому листів Софії Шептицької, три з яких опрацював о. Климентій перед вступом у монастир.

Ця зустріч братів назавжди залишилася на спільному фото. В реальному житті вони разом більше не зустрілись. Леона вбили енкаведисти 27 вересня 1939 р. Олександра довело до смерті гестапо в 1940 р. Митрополит Андрей помер 1 листопада 1944 р. Станіслав – 1950 р. в Корчині (Польща). Отець Климентій – 1 травня 1951 р. у владімірській в’язниці в Росії.
На наступній фотографії – Ядвіга Шептицька разом з сином Андрієм в дворі біля палацу на Зеленій.

Є також знімок за 1933 р., де бачимо Леона і Ядвігу Шептицьких поруч з племінником Яном Казимиром, матір’ю Ядвіги Марією та друзями. Цю фотографію вони зробили в бенкетній залі даного палацу (вул. Зелена).
У 2022 році в приміщенні Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки відкрито Музей-архів Володимира Ольхом’яка (1929-2018) з ініціативи Департаменту освіти і науки Львівської ОВА, за фінансової підтримки мецената Зіновія Козицького та зі згоди директора бібліотеки Андрія Цибка.

До того, архівом опікувалася Галина Корнєєва, директор Музею «Русалки Дністрової».

Володимир Ольхом’як – відомий львівський фотохудожник. Він народився 25 листопада 1929 року в с. Добужок Томашівського повіту Люблинського воєводства в Польщі. Тут закінчив 4 класи польської школи.

В 1939 році з родиною (батьком Федором Миколайовичем, матір’ю Євгенією Михайлівною та сестрою Вірою) переселились до України в м. Кіровоград, у якому проживали до 1945 року.
У 1945 р. родина переїхала до Львова.

У 1945-1949 рр. Володимир Федорович навчався в Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва на факультеті живопису.

Працював фотографом в Львівському історичному музеї (1950-1967), Львівській спеціальній наукововій реставраційно-виробничій майстерні архітектурних пам’ятників України (1967-1972), Львівській картинній галереї (1967-1977), Львівському обласному управлінні в справах будівництва та архітектури при облвиконкомі (з 1972 р.; інженер). Його фотороботи увійшли до музейних путівників.
Фотохудожник уклав безцінний фонд, який містить унікальні фото історичних, архітектурних об’єктів (наприклад, «Хмари над Олеським замком»), персоналій (наприклад, скульптор Еммануїл Мисько, художниця Ярослава Музика та ін); родини (бабуся Анастасія з чоловіком Степаном, батько Федір Миколайович, мати Євгенія), подій з політичного і культурного життя та просто мистецьких фотографій найвищої якості.

Володимир Ольхом’як фотографував найчастіше архітектуру. Зокрема, на його світлинах зафіксовані 240 церков на Львівщині, які згоріли впродовж 1952-2018 рр. Загалом архів робіт налічує більше 50000 негативів фотографій.

Макети багатьох церков за фотографіями Ольхом’яка виготовив художник Михайло Яськович, який працює у Львівському Музеї етнографії та художнього промислу.
За своє життя фотохудожник зібрав унікальну бібліотеку з історії мистецтва. Її тут можна побачити.

В Музеї ми бачимо фотоплівки, негативи, паспорти об’єктів; фотолабораторію; фотоапарат; речі, якими користувався Ольхом’як; фотоальбом за 1949-1950 роки; конспекти фотохудожника; скрипку, на якій грав, тексти пісень та ноти.

Фотохудожник мав хист до малювання. В Музеї представлений портрет сестри Віри та її чоловіка, який намалював сам Володимир Федорович.

Частину матеріалів Володимира Федоровича оцифрував Голова Українського фотографічного товариства Роман Метельський, який стверджує, що архіви даного фотохудожника – «це щось надзвичайне. Працювати з ними і оцифровувати їх – неймовірно цікаво».

Нещодавно, напередодні Міжнародного дня захисту дітей, у бібліотеці оформлено інформаційний бібліотечний “Простір натхнення” в рамках реалізації бібліотечного проєкту “Читай! Розвивайся! Твори”.

Реагуючи на виклики суспільства, цей простір оформлено для спілкування, відпочинку з книгою, проведення дозвілля з дітьми, які переселилися тимчасово до Львова у зв’язку з війною, та школярів-львів’ян.

Автор статті: Наталя Звольська.