Вам набридло, коли вас засипають фальшивими посмішками та безглуздими селфі в соціальних мережах? Тоді відвідайте музей розірваних стосунків у Загребі та окуніться сувору реальність любовних стосунків, яка тут одразу кидається у вічі…
Створений у 2006 році колишнім подружжям, художником Драженом Грубішичем і продюсером фестивалю Олінкою Віштіцею як тимчасова виставка сувенірів про їхні власні невдалі стосунки. Це виявилося таким хітом, що врешті-решт для їхніх сувеніри знайшли постійний дім, і музей відкрився у Загребі, столиці Хорватії, у 2010 році.
З тих пір музей став одним із найпопулярніших й унікальних туристичних об’єктів Загреба. Об’їздив чи не увесь світ, від Токіо до Лондона та Мехіко, збираючи на своїх шляхах символи невдалих стосунків, він знайшов ще одну свою постійну домівку у Лос-Анджелесі.
Слізливі любовні листи, предмети та фотографії, представлені на виставці, є лише невеликою частиною захоплюючих трагедій, якими зараз володіє музей. Представлені тут експонати, часто забарвлені особистим досвідом, місцевою культурою та історією, формують універсальні патерни, пропонуючи нам відкрити їх для себе і відчути комфорт (чи дискомфорт), який вони можуть принести. Вони також можуть надихнути відвідувача на пошуки глибшого розуміння та зміцнити віру в щось більш значуще, ніж випадкові страждання.
Музей також пропонує зробити і свій власний внесок у його колекцію, подарувавши особисті речі, пов’язані із розривом стосунків.
«Я дійсно думаю, що ти ангел. Доброго ранку», – написано на листівці біля входу в музей. Це один із десятків повсякденних предметів, подарованих інноваційному арт-простору звичайними людьми в пам’ять про свої невдалі стосунки. Поруч є квиток на Олімпійські ігри в Мексиці 1968 року на згадку про стосунки, які закінчилися сумним розлученням у 1993 році, разом із запискою: «Ці квитки завжди викликали хвилюючі спогади, тому я не міг їх викинути».
Йдемо далі: весільна сукня, надіслана зі Стамбула, розповідає карколомну історію кохання: наречений загинув під час теракту незадовго до весільної церемонії. «За тиждень до його смерті ми провели передвесільну фотосесію… Моя весільна сукня – найкраще зображення того дня, яким я хочу його запам’ятати», – йдеться у підписі, що розповідає історію вбрання.
Але анонімні матеріали, передані музею з усього світу, включаючи Туреччину, Хорватію, Мексику та США, не завжди пов’язані з колишніми коханцями. У той час як деякі з них є пам’яттю про близьких людей, інші є просто символічними, колись обожнюваними речами, які були частиною самого себе. Наприклад, жінка подарувала два бюстгальтери після того, як у неї діагностували рак молочної залози.
Автор статті: Piligrim.
Написати коментар