Полюбляє ваш автор ходити на цікаві культурні події й ось вчора знову це вдалося зробити.

На цей раз із друзями вдалося відвідати цікавий театр, в якому побував вперше. Хоча, як вдалося дізнатися, його було відкрито ще в 1990 році.

Його назва – «Воскресіння» (колишній театр – «Піонер») і знаходиться він неподалік колишнього приміщення залізних кас на вулиці Григоренка.

Чому вирішили піти саме туди? Якщо чесно хотілося чогось нового. У театрі «Курбаса» вже переглянули всі вистави. Тож, театр «Воскресіння» було саме те, що треба. Треба ж інколи й змінювати локації.

Виставу обирали вибірково. Керувалися тим, аби: це був вихідний день і всім вийшло піти, вона була не короткою і щоб було цікаво.

Наш вибір впав на «Він, вона, вікно, покійник». Комедія режисера Ярослава Федоришина тривалістю у дві з половиною години.

Про виставу трохи згодом. Поки що ж про сам театр. Він просторий, є багато місць для посадки людей. Публіка – різноманітна. На виставі були як молодь, так і старші люди.

Сюжет це дозволяв.

А згідно нього помічник британського прем’єра Річард Уіллі таємно зустрічається з секретаркою у готелі «Вестмінстер». Несподівано вони виявляють у номері тіло мертвого мужчини. Схоже, це грабіжник, якого притиснула віконна рама. Це загрожує скандалом. Річард та його помічник Пігден намагаються сховати труп, при цьому кожен наступний крок лише заплутує ситуацію, яка стає доволі катастрофічною з появою в номері спочатку керуючого готелем, згодом дружини Річарда і врешті ревнивого чоловіка секретарки Джейн.

Посміятися там є з чого. Хоча, скажу чесно, у перші 30 хвилин мені було скучно. Проте, у подальшому лише захоплювався грою акторів, які вже до кінця вистави стали як своїми. Навіть була думка теж взяти участь у цій всій «афері».

Думаю, що прийду сюди ще неодноразово. Копієчки на пам’ять нікуди не кидав, але з репертуаром ознайомився. Вистав то не бракує.

Ну, і насамкінець про мій улюблений момент вистави – оголошення антракту. Його, як це часто роблять у театрах, оголошують оригінально. Тут теж без цього не обійшлося.

Автор статті: Vorobus.