У цифрову епоху інформація стала одним із найвпливовіших ресурсів. Водночас зі зростанням її доступності виникла проблема фейкових новин – недостовірних повідомлень, які свідомо або несвідомо вводять в оману аудиторію. Фейки здатні впливати на політичні рішення, громадську думку, стан безпеки й навіть на хід військових дій. Як саме виникають фейки, чому вони швидко поширюються і яким чином з ними боротися – розглянемо у цій статті.

Що таке фейкова інформація?

Фейкова інформація (або фейк) – це неправдива або маніпулятивна інформація, яка подається як достовірна. Вона може бути створена з різною метою: для жарту, з метою дезінформації, фінансової вигоди або політичного впливу. Фейки можуть бути повністю вигаданими або містити частину правди, яку перекручено або вирвано з контексту.

Причини виникнення фейків

1. Маніпуляція громадською думкою. Політичні сили, організації чи окремі особи можуть використовувати фейки для створення певного наративу, формування настроїв у суспільстві або дискредитації опонентів. Наприклад, під час виборів часто поширюються неправдиві відомості про кандидатів.
2. Прибутковість для авторів. Сенсаційні заголовки привертають увагу, що приносить прибуток власникам сайтів через рекламу. Саме тому часто фейки створюються з метою заробітку, навіть без злого умислу впливу на суспільство.
3. Брак критичного мислення. У багатьох користувачів недостатньо навичок медіаграмотності, тому вони не перевіряють джерела інформації й легко вірять у те, що відповідає їхнім емоціям або світогляду.
4. Алгоритми соціальних мереж. Соцмережі створюють “інформаційні бульбашки”, де користувач бачить переважно контент, схожий на той, з яким уже взаємодіє. Це сприяє швидкому поширенню фейків серед певних груп людей.

Механізм поширення фейкових новин

Фейки поширюються за допомогою різноманітних каналів:

• Соціальні мережі (Facebook, TikTok, X та інші) — основне джерело швидкого поширення інформації серед масової аудиторії.
• Месенджери (Telegram, Viber) — складно контролювати, оскільки поширення відбувається в приватних чатах.
  Псевдоновинні сайти — використовують формат новин, щоб надати неправдивій інформації достовірності.

• Меми та відео — візуальний контент краще запам’ятовується й легше сприймається, тому він ефективно використовується для поширення фейків.

Психологія сприйняття фейків

Фейки часто апелюють до емоцій: страху, гніву, обурення. Люди, збуджені емоційно, менш схильні до критичного аналізу інформації. Крім того, феномен підтвердження (confirmation bias) змушує користувачів вірити у те, що підтверджує їхні вже сформовані переконання, навіть якщо це неправда.

Відтак, наслідками поширення фейків можуть стати:

• Політична дестабілізація – фейки можуть підривати довіру до державних інституцій, спричиняти протести чи заворушення.
• Паніка та хаос – під час криз (епідемій, війни, катастроф) фейки можуть спричиняти масову паніку.
• Шкода здоров’ю – наприклад, під час пандемії COVID-19 поширювалися фейки про “лікування” небезпечними засобами.
• Розділення суспільства – інформаційна війна може штучно поглиблювати конфлікти в суспільстві.

Як розпізнати фейк?

Щоб розпізнати фейкову інформацію, перш за все варто звернути увагу на джерело повідомлення. Надійні медіа зазвичай мають чітко вказаних авторів, редакційну політику та репутацію, сформовану протягом років. Якщо ж інформація подається на сумнівному сайті без контактів і посилань на джерела, ймовірність того, що це фейк, значно зростає. Крім того, варто перевірити, чи є підтвердження цієї інформації в інших незалежних медіа, особливо тих, що мають різну ідеологічну чи географічну позицію.

Окрему увагу слід приділяти даті публікації та контексту. Іноді правдива, але застаріла новина подається як актуальна, що може вводити в оману. У складних або сумнівних випадках варто звернутися до фактчекінгових платформ, таких як StopFake чи VoxCheck, які регулярно перевіряють резонансні повідомлення. Не менш важливо уникати емоційних рішень: якщо новина викликає сильне обурення, страх або ейфорію — це може бути ознакою маніпуляції. У таких випадках варто зробити паузу і проаналізувати прочитане раціонально.

Протидія фейкам: що можна зробити?

Для ефективної протидії фейковій інформації ключовим є розвиток медіаграмотності серед населення. Критичне мислення та навички аналізу джерел мають закладатися ще зі шкільного віку, щоб формувати стійкість до маніпуляцій з раннього дитинства. Освітні програми повинні навчати молодь розрізняти факти від суджень, розпізнавати маніпуляції та перевіряти достовірність повідомлень.

Важливу роль у боротьбі з фейками відіграють і технологічні платформи. Соціальні мережі, де інформація поширюється найшвидше, мають удосконалювати алгоритми верифікації контенту, виявляючи й обмежуючи охоплення підозрілих або дезінформаційних матеріалів. Паралельно держава може впроваджувати юридичні механізми протидії фейкам, не обмежуючи при цьому свободу слова. Йдеться не про цензуру, а про відповідальність за свідоме поширення неправдивої інформації, особливо в умовах криз.

Однак найважливішим чинником є активна громадянська позиція. Кожен користувач інформаційного простору має усвідомлювати власну відповідальність: не поширювати неперевірені дані, перевіряти факти та за можливості повідомляти про фейки адміністраціям платформ або спеціалізованим організаціям. Лише спільними зусиллями суспільства, держави та цифрових сервісів можна створити безпечне та стійке інформаційне середовище.

Фейки — це не лише інформаційна загроза, а й виклик для кожного громадянина сучасного суспільства. У світі, де інформація передається миттєво, відповідальність за її перевірку лягає і на журналістів, і на кожного з нас. Вміння розрізняти правду від вигадки є новою навичкою ХХІ століття, яка допомагає не лише зберегти себе в інформаційному полі, а й забезпечити стійкість суспільства до маніпуляцій.

Автор статті: Jorgen.