Літо – це пора не лише відпочинку біля водойм, а й інших цікавих атракцій.

Що не кажіть, а в теплу пору року можна й на велосипедах катати, й на сплав поїхати, в гори піднятися і ще багато іншого. Найголовніше – це мати бажання чимось займатися, адже рух – це життя.

Я ж із колегами вирішили побавитися в екстрим і поїхати на Чортові чи то пак Чотові скелі (обидві назви вірні) й полазити по них. А чому б і ні? Тим більше, що в мене вже давно є ціль піднятися на найвищу вершину Карпат. А там, до слова, без навиків скелелазіння ніяк.

Які перші враження?

По-перше, якщо ти це робиш вперше, то як не крути, а трохи лячно за свою безпеку. Складається таке враження, що ти зараз зірвешся й нічого тобі не допоможе. Проте, це все ілюзія страху. Коли я побачив як малі діти по 10-12 років без проблем спускаються зі скали, то зрозумів, що і «старий – років під 40» теж це зробить.

По-друге, якщо таки захочете повторити подібну забаву, то скористайтеся послугами досвідченого інструктора. Наш п. Володимир все робив чітко: інструктаж, перевіряв страховки (їх там стільки, що втомлюєшся на себе це все одягати) і само собою розповідав як правильно спускатися. Будете сміятися, але він це робив не довше чим 5-10 секунд.

Що ж, моя черга настала, все необхідне спорядження на мені і якось та й би спуститися. На цьому етапі треба зрозуміти те, що ти стоїш спиною до землі ще нічого не означає. Навпаки, треба нахилитися, і потрохи починати спуск. Благо, мотузка і необхідні кріплення допомагають це зробити. Ще би рекомендував ставити ноги на ширину плечей.

Раз, раз і ще раз і я внизу. Відчуття неймовірні. Скоро поспішаю на точку спуску і вже другий раз немає боязні впасти. Все вдається набагато краще. А третій раз – це взагалі відпочинок.

Спуск зі скель має право на життя, як і підйом. У цей день на Чортових скелях було багато літніх людей, які якраз робили підйоми. Ми зі захватом спостерігали те, як вони легко справляються з труднощами. І це в 70 років!!

Згодом при розмові з ними вдалося дізнатися, що вони займаються скелелазінням вже 25 років. Найголовніше, за їх словами, це бажання і постійна практика.

Складаємо спорядження у багажник авто, залишаємо копієчку на пам’ять біля скель аби повернутися на Чортові скелі. І не лише щоб посмажити м’ясо, а й перевірити свої навики скелелазіння.

Автор статті: Vorobus.