Вчора друг їхав із дружиною у “Метро” затоваритися. Запросили мене із ними поїхати. Так, я ніколи ще там не був, думаю поїду, тим паче тип на машині. І не прийдеться їхати цілий день у названий магазин.

Сам магазин оптової торгівлі знаходиться у кінці Городоцької. Їхали ми довго. Я вже почав був нервуватися, як мені кажуть приїхали. Перші враження, що магазин займає велику територію, має стоянку на 900 місць. Вийшовши з авто побачив, що сюди приїжджають різні “тачки”. Хто на крузаках, хто на бумерах. Короче повний комплект. Але, замітив і людей без машин.

Зайшовши у саме приміщення друг із жінкою сказали мені поспішити, бо мене не впустять у магазин. А прикол у чому, що треба мати якусь картку. Вони називають її картка клієнта. А видається вона тільки юридичній особі чи приватному підприємцю. Інтересно придумали, то щоб я потрапив сюди маю ще просити когось, щоб поїхав зі мною хто має картку. Ну, дурдом. Можна із кимось пройти, але знов та бісова картка: не розплатишся, якщо не маєш її.

Та фіг з ним з тією карткою. Зайшли ми у сам торговий зал. Що там всього є, аж голова закрутилася6 від курток до ікри, від колесів до машин до презервативів. То добре – там можна купити все. І не треба бігати по різних магазинах.

Тип із дружиною тут часто бувають. Їдуть закуплятися повністю від харчів до туалетних качок. Ваш автор теж подумав, що треба щось купити. Але зіткнувся з проблемою, яка мене дуже розізлила. Всі товари розкладені пачками. Тут все-таки оптова торгівля. Але, для прикладу могли би виділити якусь частину приміщення, де є роздрібна торгівля.

Скажіть, ну для чого мені для прикладу 6 сардин, чи 3 кетчупа. Або друга жінка хотіла лимони. Пішла глянула є ящик. Наф*г мені цілий ящик, щоб зіпсувалися. Або продають туалетний папір. Та його як набрати блоками, то до Нового року не використаєш. Зате горілка на кожному кроці. І відділ є, і на касі стоїть. Думають, що забули купити. Ну дають.

Питань нема, “Метро” хороший магазин. Все є, сервіс обслуговування високий, є вдосталь тєлєжок для товарів, велика стоянка. Але, з тими оптовими товарами і картками мені не сподобалося. А ще береш накладаєш товар, викладаєш на касі, знову у візок, знову у машину. Та ну його такі магазини. Краще зайшов у роздрібну крамницю. Продавець видав товар і пішов собі.

А чек у кінці як видали, то я думав, що цілий магазин купили (на фото). Знайома сказала, що так має бути. Добре, що хоча би при виході із магазину є кавові автомати. Попивши каву, трохи заспокоївся і поїхав з усмішкою і враженнями додому.

Отака-то була моя подорож у “МЕТРО” – центр оптової торгівлі.

P.s. Все-таки не міг піти із магазину із пустими руками. Купив цілу 1,5 кг пачку зефіру. Друг побився зі мною об заклад чи я з’їм її за вечір. Переможець ставить 5 літрів пива. Зараз, пишучи цю статтю, вже доїдаю останні куски цього зефіра. Але, вже стає трохи погано. Якщо до ранку доживу, то перемога за мною.

І ще чуть не забув: цінники – смішні. Набереш товар – дивишся ціна одна, ніби нормальна, а насправді треба дивитися на ту ціну, яка написана меншими цифрами (вона вища). Та, що вверху – то для підприємців.

Автор статті: Vorobus.