Черговий експеримент вирішив провести ваш автор. Справа у тому, що Воробус зараз у відпустці, яку вирішив провести де би ви подумали? Хтось скаже закордоном, хтось що у Карпатах, але якщо ви так подумаєте, то це не так.

Все простіше, Воробус поїхав у село. Зараз там гаряча пора, треба збирати урожай поки погода, щоб взимку не доводилося все купляти.

Про те як ваш автор жив кілька днів у селі читайте далі.

Перше з чого розпочну свою розповідь, так це із того, що в селі з інтернетом тугувато. Принаймні щось я не чув від місцевих мешканців цього слова. Та і фіг з ним з тим інтернетом. Можна від нього на деякий час відпочити.

Отже, починається день в селі під звуків півнів, які зранку будять все село. Це так година шоста, а то і швидше. У кого є господарство у вигляді коров, курей, гусей і так далі, той зранку змушений всіх накормити. Мені пощастило, а можливо і навпаки, що у мене їх нема.

Так вже сталося…

Мій трудовий день розпочався із того, що треба було приготувати щось попоїсти, адже голодним працювати явно не підеш. Газу в селі нема, його то провести можна, але для цього там треба жити і вкладати у це діло великі кошти. Я обмежуюся газовим балоном і кухнею, яка розпалюється патиками і вугіллям.

Обираю перший варіант, бо часу обмаль. Урожай чекає. Ага, забув сказати, воду треба брати із керниці і носити відрами. Ясно, що це напрягає, але принаймні вода чиста.

У що вдягнутися? Хмм, запитаннячко цікаве. Якщо ви з головного фото скажете, що я бомж не дивуйтеся, на полі треба працювати і наряджатися нема часу. Берем що попало.

Одягаю я якусь стару куртку, черевики і вперед. Зараз сезон копати картоплю, буряки, моркву і так далі. Звісно, що картопля сама по собі в мішок не полізе, тому треба прикласти максимум зусиль.

Про те як я копав картоплю я напишу у найближчих статтях, а зараз про інше. Копаємо ми картоплю і в один прекрасний момент пішов дощ. Я вже ба подумав, що можна відпочити, але не тут то було. Як дощ, то є інша робота, наприклад косити щось, колоти дрова.

«У селі відпочивати нема коли», – так сказав мені місцевий мешканець, який питав мене чи я не маю додати йому гривні. 🙂

Обід… Така ж ситуація що і з сніданком. Все робиться швидко, бо робота кипить. До речі, найбільш популярним місцем збору людей у селі в цю пору дня є магазин, де люди ідуть хто за чим: хліб, пиво, чвертка…

Як сказали мені у селі: «Якщо не п’єш, то ти напевно хворий». 🙂

Поїли, попили і знову до роботи.

Вечір…

Люди приходять додому, якщо є урожай, то його ховають у сараї, погреби і так далі. Після роботи вже розпалюється кухня на дровах, хату треба хоч трішки отеплити та і їсти на ній можна приготувати сміло.

А потім хто йде спати, а хто на гульки. Вночі компанії збираються, щоб погуляти, попити, обговорити минулий день.

Мінуси села, то це відсутність роботи, хоча хто як може тут так і заробляє, душ (миють вручну) і все.

Загалом місто до села не прирівняти, але щоб ви знали у селі також цікаво, тільки треба звикнути.

Автор статті: Vorobus.