Похід збірної України за омріяним Кубком завершився на стадії групового турніру. Сьогодні зранку люди яких я бачив ідучи на роботу йшли сумні. Ще б пак, казка завершилася, а так хотілося ще.

Бачили б ви вчора як люди у фан-зоні дякували нашим гравцям за хорошу гру, це не описати. Як ви зрозуміли, вчора ваш автор вийшов у люди і вирішив гру збірної подивитися на великому екрані, а такий є якраз у фан-зоні.

Про те як Воробус був у фан-зоні, що там було цікавого та багато іншого читайте далі.

Чесно вам скажу, не люблю я дивитися футболи, де є велике скупчення людей, але вчора вирішив піти у фан-зону на фарт. Таким чином я хотів привернути останній до збірної України, якій будь-що треба було перемагати.

Що ж, мій похід на футбол розпочався біля пам’ятника Данилові Галицькому. Саме там була зустріч із колегами. Що перше зробив Воробус, так це намалював на лиці прапор України. Всі друзі були з прапорами, намальовані, лише я якось не вписувався у їхню компанію. Таке задоволення можна було зробити будь-де у центрі за п’ять гривень. До речі, хороший бізнес. 🙂

Йдемо далі, зайшли на якусь вулицю, а там повно міліції, ойоойойой нам явно не туди. Доходимо до фан-зони і там вже починається двіжняк. 😀 То якісь дядьки йдуть у масках, то журналісти бігають з камерами, то люди йдуть із прапорами і кричать «Україна, вперед».

Одним словом, весело. На вході міліції, що можна кілька команд створити, вони ретельно провіряють кожного.

І ось я у серці фан-зони. Людей, як і думав, багато. Вікова категорія – необмежена. Звісно, переважає молодь, але і старших людей також можна побачити.

До початку гри публіку розважав гурт «Тартак». Люди і ваш автор так танцювали, що з мене текли десяті поти.

І ось початок поєдинку. Мурахи на тілі пішли як весь Львів заспівав гімн України. Ні для кого не секрет, що тут вміють вболівати.

Сама гра. От про неї у Воробуса залишилося багато вражень. Люди так підтримували нашу збірну, що мені здалося ми не у фан-зоні, а на стадіоні.

Кричалки: «Хто не скаче, той москаль; Україна, вперед; Суддя – валєра, Молодці; Слава Україні». Ваш автор пробував заспівати пісню «Там під Львівським замком», але щось народ мене не підтримав.

Дуже велике обурення народу викликав не зарахований гол у ворота англійців. Спершу люди подумали, що вже гол і почали радіти так, що вашому автору хтось дав у ніс, але коли побачили, що гол не зарахували, то пішли крики у сторону арбітра.

До кінця люди вірили, що ми таки зможемо забити і перемогти, але, на жаль. В кінці поєдинку народ почав кричати «Молодці, молодці».

Додому люди йшли не в настрої, але якби там не було – дякуємо Україні за це свято, хочеться ще….

Автор статті: Vorobus.