Минулих вихідних ваш автор з компанією знову їздили в гори. На цей раз ми досліджували хребет Аршиця, а найбільше нас звісно цікавили гірські озера, які там розташовані. Про них я розповім у найближчих статтях, а сьогодні про те, як Воробус відкрив для себе цього року грибний сезон.

І що цікаво, варто сказати – вдало. Таких грибів я вже не бачив давно.

Після того як м цілий день находили по горах, ми вирішили розкласти табір і вже там відпочивати. Їсти щось потрібно, ковбасу ми і у Львові їмо, а отже, Воробус і людина із ніком Вертоліт вирішили піти позбирати грибочків. Місцевість для нас була не знайомою, тому вирішили далеко не заходити, а зосередитися на тих місцях, де є більша вологість.

В Аршиці такий прикол, що на деяких ділянках по дорозі тече річка, а це як відомо для грибів дуже добре. Вони люблять воду і теплі ночі.

Спершу нам під ногами траплялися одні сироїжки та мухомори, але час ікс ще мав настати. І тут Вертоліт закричав. Я зрозумів, що це або його змія знайшла, або ж він найшов багато грибочків. Як виявилося згодом – варіант номер два був вірним.

Білих грибів було стільки і такого росту, що я навіть подумав що ми у Чорнобилі, а не в горах. Чому так? Людей у цих місцевостях дуже мало. За весь час, що ми йшли зустріли буквально троє людей і то вони були дуже цікавими. Дівчина схожа на привида, бо нічого не казала хто вона, як знайти дорогу і так далі. А сімейна пара просто під’їхала автівкою за грибами.

Йдемо далі. Між білими грибами почали вже з’являтися підберезники. Їх ми також брали і якщо він був великого розміру, то ми знову ж таки кричали. 😀 Хоч вовків розігнали.

Що мені ще було цікаво, так це те, що грибів усюди не було. Йдете, є місцина, є гриби і потім пауза. Згодом цю тезу підтвердив щи один дідусь, якого ми зустріли по дорозі. Грибів він назбирав, але сильно задоволений не був.

В нашому таборі здобичі дуже втішилися, адже стало відомо, що ввечері будемо їсти не щось, а самі білі гриби, що ми і робили. Фото для альбому, чищення грибочків і потім смачна вечеря.

Згодом колеги пропонували ще збирати грибочків, але ваш автор вирішив віддати перевагу відпочинку. Дорога додому була далекою і не знати у якому стані би ті гриби приїхали.

Якби там не було, якщо колись ще буду у цих краях – обов’язково постараюся ще раз сходити на гриби і якщо випаде нагода, то засушити їх додому. А то, тепер прийдеться йти їх куштувати до пана Вертоліта.

Автор статті: Vorobus.