Вчора вашому автору вперше за декілька років довелося побувати на рибалці. Чому вперше за декілька років? Бо, чесно скажу, навіть не пригадаю коли востаннє рибалив. Це було напевно вже років 8 тому, ще як в школі вчився. І то, вчора це сталося якось так спонтанно.

Погода надворі була дощова, робити під таку погоду в селі нема що, а отже ваш автор із родичами пішли порибалити на місцевий став. Риби там, як казали місцеві, є багато, то чому ж не спробувати. Окрім нас порибалити більше ніхто не вирішив.

Напевно всі люди пішли на весільну браму, бо якраз у цей час у селі відбувалася весільна церемонія.

Та повертаємося до риби. Спершу ваш автор навіть і не думав рибалити, а, попиваючи улюблене 1517, спостерігав як це роблять мої родичі. На перших порах зловити їм нічого не вдавалося, на що я відповідав лише сміхом. Риба напевно лише думала чи то лізти на гачок чи ні. 😀

Згодом рибалка таки почала вдаватися. Один за одним родичі витягували карасики. Воробус так подумав а може то би і я щось зловив, пива вже нема, то ж треба щось робити.

Бачили б ви як я закидав вудочку. Чесно, розівчився це робити. Але, раз за разом, раз за разом і почало краще виходити.

Що ж, ловимо рибку. Як мене злило, коли я насадив хліб, закинув і риба все з’їла. Так тривало десь близько години, а паралельно дядько витягував рибку за рибкою.

На деяких порах мені навіть хотілося кинути риболовлю, віддати вудку і піти знову за 1517. 😀

І тут здобич таки потрапила до Воробуса. 😀 Рибка таки клюнула і бачили б ви моє лице, якого розміру вона була. Малесенька, напевно лише у плавання вийшла. Прийшлося її відпустити. Хоча, рибаки кажуть, що її треба викидати далеко в кущі, щоб не діставала ще раз.

Традиції я не дотримався, а викинув її назад в озеро. Рибка, як знак подяки, сказала своїм родичам щоб ті клювали на мою вудочку. Одну за одною витягував ваш автор карасиків. Єдине, що нервувало – це постійно надягати наживку.

У підсумку рибалка вдалася, бо втрьох ми наловили приблизно 50 рибин.

Підготовка до приготування звісно також була не легкою, але потім ввечері ми таки добре посиділи попиваючи 1517 і паралельно ївши смажену рибку.

Як буду мати час, обов’язково ще сходжу половити рибу, адже там і душа відпочиває, і є азарт, адже ви маєте наловити більше чим, скажімо, рибак що сидить на іншому березі водойми.

Шкода лише, що фото з рибалки не вдалося зробити. Але, наступного разу постараюся реабілітуватися.

Фото: taranka.org.ua.

Автор статті: Vorobus.