Все життя (хоч його і не так багато прожив) мріяв сходити на пейнтбол. Взагалі мене цікавили такі питання: як бавитися, чим стріляти, чи болить при попаданні кулькою в людину, де його бавляться тощо. І ось одного разу така нагода настала. Але про мою розповідь згодом.

Спочатку скажу кілька слів про пейнтбол. Історія говорить, що офіційної дати зародження пейнтболу немає, одне відомо, що пейнтбол був винайдений десь в Америці. Є хіба багато гіпотетичних версій: це і те, що його винайшли як засіб для тренувань агентів ЦРУ, і засіб для виживання, і засіб для мітки тварин. Але я більше схиляюся, що все таки пейнтбол еволюційно пов’язаний із тренуваннями армії.

Отже, одного разу лазячи по неті натрапив на запрошення піти на гру. Їх там багато, особливо на соціальних сайтах. Кожен хто хоче може долучитися до цієї гри. Зідзвонився із товаришами і вирішили гуртом піти на пейнтбол.

Місце. Сама гра відбувалася на якійсь заброшеній фермі, переробленій під ангар, в селі Давидів. На саму гру нас їхало 4 хлопців (включаючи автора) і одна дівчина. Але прибувши на місце я побачив, що там любителів побігати з пістолетами є ще чоловік з двадцять. Але то нічо, чим більше народу, тим більший інтерес до гри.

Спорядження для Пейнтболу.
Ще до початку гри організатор дійства роздав нам форму, маску, маркер, 200 куль, бандану, рукавиці. Вартість цього комплекту коштувала 70 гривень, додаткові сто патронів ще 20 гривень. Опісля адмін, так його називали, провів інструктаж, розказав новачкам правила гри і понєслась як кажуть.

Коротко про правила. Учасники дійства діляться на дві команди. Одна команда була обмотана жовтим скотчом, щоб якось розрізняти противника від свого. При попаданні в учасника кулькою піднімаєш руки і виходиш з гри. Для тебе гра закінчена. Команди бавляться на захват прапора (чия команда першим принесе прапор до визначеного місця та й перемогла), або команда на команду (якщо в якійсь команді не залишилося учасників та й програла), або на заручника (одній команді треба визволити заручника за конкретний час, іншій не дати це зробити). Скажу чесно автору таланило на прапор. Я його приніс в визначене місце 3 рази, решта мені не дуже получалося.

Щодо устаткування і чи болить при попаданні скажу наступне:при попаданні кульки в тіло відчувається біль, але ступінь болю залежить від того з якої відстані стріляли. Устаткування непогане, але завжди є але: Захисна маска потіє і стає не видно противників. Раджу з собою брати маленьку шматку, щоб витирати маску.

Сама гра проходила доти, поки у всіх не закінчилися патрони. Хтось виграв, хтось програв, але додому їхали всі задоволені, що вдалося “побувати на лінії огню”. Раджу і Вам спробувати смак цієї гри.

P.S. Не можу не сказати кілька слів про єдину учасницю прекрасної статі, яка так мужньо змагалася в цій грі пліч-о-пліч з стількома хлопцями. Були і синяки (автор раз нечайно попав), і розпачі, і сльози, і попадання в суперників, але дівчина йшла до кінця і за це їй великий респект.

Автор статті: Vorobus.