Вибори пройшли. Усіх позатверджували. Влада не перемогла. Опозиція не має більшості. Все знову гаразд, у нас завжди так – все одно знали, що краще не буде.

Єдине, що можна стверджувати абсолютно впевнено – буде не краще, а набагато веселіше. Думаю, засідання Верховної Ради знову відслідковуватиме значна кількість населення країни. У маршрутках знову із задоволенням (або ненавистю) будуть цитувати оригінальні фразочки-випади депутатів. Такі інтелектуали як Фаріон зі «Свободи» та Левченко з «Регіонів» стануть запеклими ворогами у фразеологічних закрутах стосовно понять мови, нації, держави.

Не переможе ніхто. Поки ми (виборці) будемо тішитися, як серіалом, політичними баталіями, економіка не покращиться, бюджет не прийметься. А голосувати з владою спільно неможливо. Бо влада є нечесною. Тому й залишиться все у площині політичного протистояння.

З огляду на таку ситуацію, зовсім нормальним є бажання опозиційних сил не приймати присяги у новому парламенті чим спровокувати нові вибори. Зрештою, цивілізовано Україну може змінити наявність конституційної більшості. Ні «донецькі», ні «триголова» опозиція за наявного законодавчого представництва не зможуть нічого зробити (при чому: ні собі, ні людям).

Крім того, на «проблемних» округах занадто підозріло оголосили переможців-мажоритарників. При чому, класикою підрахунку було ігнорування голосами виборців на кількох або кількох десятках дільниць округу. Загалом, абсурдом є ситуація, коли людина прийшла проголосувати, а суд чи ЦВК заявили, що «встановити результат неможливо».

І нехай така ситуація з підрахунком голосів була скоріше винятком, що залежав від амбіцій провладних кандидатів, але це є стимулом серйозно задуматись про подальші можливі системні фальсифікування голосування на яких-небудь найближчих виборах.

Якщо «триголові» хочуть нових виборів, то нехай спочатку подумають про якісний захист результатів. А просто так йти на емоціях на нову виборчу кампанію є абсурдом.

Усі мають усвідомити, що парламент обрано. Наступні вибори – президентські…