Чого я і вся Україна так боялися сталося. Наша футбольна збірна програла збірній Греції із рахунком 1-0 і не зуміла попасти на чемпіонат світу, що у 2010 році буде відбуватися на полях ПАРу. А так всі мали надію, особливо після першого матчу, який закінчився із позитивним для Нас рахунком. Нагадаю, перша гра закінчилася із рахунком 0-0. А так, після цього матчу хіба піти напитися чи що?

Цей матч чекали із нетерпінням. Люди сподівалися, що у цей раз НАШІ хлопці не вилетять у плей-офф і все-таки вийдуть на чемпіонат світу. Але, як ми вже знаємо на жаль не так. Вилетіли знову як пробка із вина. А команді якій, то капєц. Ну і що, що вони чемпіони Європи. Але, таку команду не проходити, то гріх.

У мене всі друзі вболівали хто як міг: одні у барі, другі у спорт-кафе, решта вдома. Навіть жінка одного типа, яка не любить футбол дивилася цей матч. Всі мали одну мету – вийти на чемпіонат.

2 тайм битви розпочався так само як і перший. У нас у складі відбулися 2 зміни: замість Гусєва і Ротаня вийшли Алієв й Ярмоленко. Перше, що я побачив, то те, що мало людей на стадіоні. Диктор навіть оголосила, що 31 тисяча. Ну, самі винуваті. Хто ж такі ціни ставить на квитки? Та за ті гроші можна “бу” машину купити.

І ще Донецьк став не фартовим для збірної. Краще би у Львові грали. Ладно, розкажу про матч трохи.

А що тут розказувати. Настрою не має зовсім після таких ігор щось розказувати. Україна цілу гру атакувала, а Греція сиділа у захисті. Правда грала на контратаках. І одна із них закінчилася голом на 31 хвилині (див. нижче). Що робили у той час захисники, то хіба їм відомо. І тут напрошується наболіле питання. Чому Чигринського не поставити в основі? Не розумію я того.

Щодо збірної України, то вона моменти мала. Якби Шева попав на 8 хвилині, то хтозна якби склалася гра. А так з кількох метрів не попав у ворота. Я у той час чуть телевізор не розбив. Алієв бив зі штрафного, Хачеріді після навісу у штрафну. Ай, що тут казати.

Блін два роки грати, щоб потім просра*и одну гру.

Другий тайм, то взагалі. Греки показали добрий приклад Динамо як треба грати у захисті. Постійний пресинг, і винос куди попало. Ну як в селі прямо. Але, це результат дає і цим все сказано.

Сказати, що в України не було моментів, то нагло збрехати. Ракицький бив із вбивчої позиції. Як не забив, то ніхто не знає. Мій брат казав, що він би забив.

Ще було пару моментів. Здавалося все гол, але ні. Ну як зачаровані ми із чим плей-офф. Що за фігня?

І тут суддя піднімає руки вгору. Чесно, аж плакати хотілося. Але, що зробиш самі винні. Всі у шоці.

Отака історія. Короче лягаю я спати. Як не вміли грати у футбол, так і не будемо. Чекаємо тепер ЄВРО-2012. Там ми точно вже будемо брати участь, якщо звичайно його у НАС не заберуть.

P.s. Після матчу думав тренер нашої збірної подасть у відставку, але ні. Сказав, що готовий працювати і надалі. Був би я на його місці, то подав би. Нам треба іноземного тренера.

У статті використано фото з сайту ukrtime.com.

Автор статті: Vorobus.