Політологічна наука одним із чинників економічної і політичної незалежності країни визначає її географічне розташування. Це пов’язано із, найперше, наявністю природних ресурсів, які можуть дати прибуток з продажу і переробки та використання для власних потреб. (у Росії чи в Еміратах, наприклад, вдосталь нафти і газу. Це дає можливість закривати будь-які дірки бюджету та навіть жирувати і політично тиснути на залежні від енергоносіїв країни).

Іншим важливим моментом є кліматичні умови. Адже, країни, розміщені у теплих кліматичних поясах, не мають потреби вкладати кошти у теплові технології. Враховуючи світові ціни на енергоносії, „теплолюбивим” народам простіше. Свій держбюджет вони можуть використовувати в інших напрямках – від належного фінансування освіти до постійної підтримки військових потреб. Це в результаті є аргументом для зміцнення політичної незалежності.

Україна має великі поклади газу і нафти. За період незалежності недолуга влада нічого толкового не зробила, щоб використати цей природній ресурс. У результаті ми потрапили у підмосковську залежність. Москва мудро (з точки зору власних інтересів) використовує цей факт для постійного політичного тиску на нашу державу. Українська влада є під постійним пресом з боку Кремля.

Але недавно на економічному форумі в Давосі Держава Україна підписала угоду з Нідерландами про розробку і добування сланцевого газу. Офіційна назва документу звучить: «Про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Юзівська, між державою Україна і компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В.» і ТОВ «Надра Юзівська». Термін – 50 років.

Компанія „Шелл” береться з нуля збудувати видобувні і переробні підприємства. За це наш бюджет через сім днів після підписання угоди отримав „бонус” у 25 млн. доларів. Початок досліджень шельфу на сході України дасть ще 25 млн. доларів. З часом третина видобутого „Шелл” газу має віддавадися українській стороні.

Договір вигідний Україні. Експерти роблять прогноз про те, яку кількість газу ми тепер зможемо не купувати у Росії і заощаджувати. Ці прогнози досить оптимістичні, але досить умовні, бо розрахувати потреби енергоносіїв навіть на наступні чотири-п’ять років складно. Це ж будуть змінюватися і вдосконалюватися (є на це надія) енергозберігаючі технології, тому реальні потреби нафти і газу на перспективу, особливо 50-и річну, прогнозувати важко.

Позитив угоди з „Шелл” і в тому, що вона підписана із цивілізованою європейською компанією з солідним авторитетом на міжнародних ринках. Угода підписана на противагу „співпраці” з російським Газпромом.

В ідеалі все добре. Тільки б наші українські державні мужі чого не вчудили і не зарубали в корінь добрі перспективи.