Продовжуємо розповідати про молоді таланти у спорті. На цей раз у мене в гостях майбутнє українського футзалу – воротар Руслан Мірзаєв.

– Доброго дня, Руслане, як сталося так що ви стали займатися футзалом і як давно це сталося?

Привіт, футзалом я займаюсь з 2001 року, як тільки виникла ДЮСШ “Енергія”.

– Знаю, що ви воротар, а чи не було бажання грати у полі і чому саме вам імпонує бути воротарем?

Ще з дитинства мені імпонувало рятувати свою команду від пропущених голів і так я почав постійно грати на цій позиції. Але, також люблю пограти у полі.

– Що можете сказати про рівень футзалу в Україні і на Львівщині, зокрема? Які його перспективи розвитку?

Рівень команд достатньо високий, а сама організація слабка. Що це за чемпіонат України в якому беруть участь 7-8 команд? Також багато гравців не задоволені організацією чемпіонатів під егідою Федерації міні-футбола м. Львова і я їх розумію. Федерація не робить нічого, щоб стати краще і тому багато професійних, напів-професійних або просто хороших любительських команд переходять грати в аматорські турніри, які з кожним разом стають все краще і краще.

– Знаю що ви активно берете участь в різноманітних турнірах, якими успіхами можете похвалитися і що запам’яталося вам найбільше?

Коли грав за ДЮСШ “Енергію”, то ми постійно приймали участь в чемпіонатах області і завжди потрапляли в трійку, а три останні чемпіонати ставали переможцями. Після цього грав з багатьма різними командами і результати були різними: були повні провали і навпаки, чудові перемоги.

– Секрет успіху воротаря Руслана Мірзаєва? Як вирости хорошим воротарем?

Дякую за такі слова. Я живу футболом і з кожною грою намагаюсь грати все краще і краще, і допомагати своїй команді досягти позитивного результату. Щоб досягти своєї мрії у футболі-треба постійно тренуватись.

– Які мрії пов’язані із спортом у вас?

Хочу і надалі приймати участь в різних турнірах і досягати нових перемог.

– На вашу, думку, чи може людина без футбольної школи вирости в хорошого футзаліста і якщо так, то що для чого потрібно?

Я думаю, що може. Головне прагнути до цього і, знову ж таки треба постійно тренуватись і приймати участь в різних турнірах, бо це є досвід для кожного гравця.

– Найпам’ятніший матч і найгірший матч у вашій кар’єрі?

Цікаве питання… найгірший матч пам’ятаю – це було ще під час моєї гри за ДЮСШ “Енергію” проти “Миколаєва” і я тоді на останній хвилині пропустив м’яч між ногами з чужої половини поля, чим і підставив свою команду. Найкращу гру важко виділити, тому що хороших ігор було багато.

– Чим займаєтеся у буденному житті, хобі, сімейний стан?

Футбол,футбол і ще раз футбол.

– Ваші побажання читачам нашого блогу?

Читачам бажаю ще більше цікавих статей від Ігоря Воробуса.

Автор статті: Vorobus.