При згадці про слово «піраміда» найпоширенішою напевне є асоціація з Єгиптом. Відразу уявляється жарка пустинна місцевість, безкраї сліпучо жовті піски, палюче сонце, нав’ючені верблюди з поводирями, поодинокі пальми і гігантські кам’яні чотиригранники.

Дійсно, найвідомішими на Землі є саме єгипетські піраміди. Однак ці загадкові споруди нашої планети давно не є прикметою лише однієї країни. Такі рукотворні чудеса знайдені, окрім Єгипту, у різних куточках світу: Перу, Китаї, Судані, Тибеті, Мексиці і навіть … в Україні.

Найчастіше зустрічаються чотиригранні піраміди, хоча бувають і більш багатогранні або, навпаки, тригранні. Іноді піраміди не являють собою ідеальні геометричні фігури, а побудовані у формі окремих терас, розмір яких зменшується з висотою, як, наприклад, найбільша в світі за обсягом мексиканська піраміда Чолула, вершину якої вінчає католицька церква.

До сьогодні загадкою залишається мета спорудження пірамід. Це або просто якась гігантоманія стародавніх людей, або в розміри закладені якісь таємні функції, адже просто незбагненно, скільки людських сил було витрачено на їх побудову та обробку.

Спочатку вчені відстоювали культове призначення пірамід. Зараз вже відомо, що пірамідальні конструкції здатні виконувати роль своєрідного генератора та акумулятора енергетичного поля. Є припущення вчених, що ці твори архітектури могли використовувати ще невідомі нам цивілізації як джерела отримання потужних потоків енергії космосу. Можливо піраміди допомагали протистояти могутнім стихіям, управляти погодою, долати екологічні проблеми, передбачати землетруси, виверження вулканів, глобальні потоки. Але хто б не був їх творцем, внутрішнє планування, розташування і спрямованість їх по сторонах світу дають усі підстави стверджувати, що використовувалися вони не лише як культові споруди.

До недавнього часу вважалося, що в Європі є три піраміди, з яких дві розташовані в Україні, а одна – в Римі, причому обидві українські знаходяться на Полтавщині. Але кілька років тому величезні піраміди, дуже схожі на єгипетські, були виявлені на Луганщині, щоправда, право цих кам’яних курганів називатися пірамідами досі викликає суперечки серед учених. Це так звана Мергелева гряда біля міста Перевальськ.

Окрім цього, навесні 2001 року було знайдено сім гігантських пірамід, які вишикувалися вздовж південного узбережжя Криму прямою лінією від Севастополя до Фороса. Вчені вважають, що ці загадкові споруди старші за єгипетські на 1.5-2 тисячі років і є ровесниками тибетських та мексиканських пірамід. На основі цих кримських знахідок чимало відомих учених вже зараз схильні вважати, що українські геофізики й археологи наткнулися на залишки древньої цивілізації, яка у своєму розвитку значно випереджала нашу.

Представник Міжнародної академії безпечного розвитку людства професор Геннадій Бердишев стверджує, що всього в Україні 200 пірамід і скоро їх виявлять під Дніпропетровськом і Чернівцями, а їх вік становить 12-15 тисяч років.

Але одне можна сказати напевно: таких унікальних пам’яток старовини як піраміди-усипальниці всього лише три на всю Європу: одна була побудована в Римі між 18 і 12 роками до н.е. для давньоримського претора Гая Цестія, а дві інші дійсно розташовані саме на полтавській землі. Перша з них височить в селі Комендантівка Кобеляцького району, а друга в палацово-парковому комплексі народного історико-краєзнавчого музею села Березова Рудка в Пирятинському районі.

Стосовно того, звідки взялась піраміда у селі Комендантівка є дві версії. Згідно першої, піраміду збудував офіцер царського флоту Олександр Дмитрович Білевич, який брав участь у російсько-турецькій війні і воював на Балканах. Перебуваючи на початку 60-х років XIX століття в Єгипті у складі обмеженого контингенту російських військ, він був вражений від побачених там гробниць фараонів і затіяв у 1864 році будівництво 15-метрової піраміди-усипальниці у власному маєтку на краю теперішнього села Комендантівка. Вона зводилася з гранітних блоків з місцевого кар’єру, які тросами витягали по дерев’яних жолобах вгору. Поштовхом до початку спорудження послужила передчасна смерть його коханої дружини Софії в тому ж році. Але, оскільки блоки скріплювалися між собою вапняним розчином, замішаним на крові щойно забитої худоби з додаванням яєчних білків, а роздобути такі складові було справою нелегкою – то будівництво розтягнулося аж на 13 років.

За іншою версією, поміщик Олександр Білевич у пам’ять про померлу дружину Софію вирішив побудувати Софіївську церкву у вигляді триярусної піраміди. Підземний ярус складали три похоронні камери, з’єднані між собою ходами. У першому надземному ярусі розміщувався православний храм, там помістили іконостас і вівтар, проводили богослужіння, а другий поверх служив дзвіницею. Споруду вінчав православний хрест. Сам будівельник піраміди ліг тут на вічний спочинок у 1916 році.

Піраміда в селі Березова Рудка висотою 10 метрів розташована в самому центрі цього селища біля місцевого магазину. У 1898 році посол Російської імперії в Єгипті Гнат Закревський звелів побудувати над родинним склепом своїх батьків Платона і Ганни Закревських цегляну каплицю, подібну до єгипетських пірамід.

Споруда являла собою триповерхову каплицю, вхід до якої з південного боку охороняла скульптура ангела, яка насправді була статуєю крилатої давньоєгипетської богині материнства та родючості Ізіди, привезеної з Єгипту власником маєтку Гнатом Закревським. Статуя була дуже давня: її створили приблизно в ІІ тисячолітті до нашої ери. Зовні піраміду покрили цементом так, щоб здавалося, ніби її облицювали плитами. Для будівництва піраміди використовували місцеву цеглу та граніт, а також матеріали, привезені з Африки. Колись тут був вівтар з великим православним пам’ятним хрестом посередині. Внутрішні поверхні стін були розписані з одного боку біблійними письменами, а з іншого фресками в єгипетському стилі.

Гнат Закревський помер у 1906 році в Єгипті від серцевого нападу. Його дочки бальзамували тіло батька і перевезли до Березової Рудки, де поклали на вічний спочинок у сімейній каплиці-піраміді поряд з його батьками. Але недовго судилося спокійно спочивати тілам похованих там представників роду Закревських. У 1917 році більшовики спаплюжили унікальну усипальницю, обдерли фрески і письмена, розбили та викинули статую богині Ізіди, витягли останки небіжчиків з цинкових трун і викинули їх у канаву біля сільського кладовища.

Згодом, уже в повоєнний час, цей твір архітектури переобладнали під склад молокозаводу, оскільки за свідченнями старожилів, продукція в поховальних камерах довго не псувалася. У 1980-х роках у зв’язку із запланованим будівництвом будинку культури, піраміду, яка “не вписувалася в архітектурний вигляд села”, було вирішено взагалі знести, але вона виявилася настільки міцною, що її не подужали навіть найпотужніші бульдозери, адже основою для розчину були все ті ж яєчний білок і кров молодих тварин. Не обійшлося і без містики – техніка взагалі відмовлялася працювати. Тому й збереглася ця піраміда до наших днів.

Піраміда Закревських нагадує усипальницю фараонів у мініатюрі, адже була споруджена за всіма правилами будівництва єгипетських пірамід: основа чотирикутна, ребра граней чітко спрямовані за сторонами світу. Всередині – хрестоподібний склеп з чотирма нішами.

Автор статті: Piligrim.