Воробус і на далі залишається в гіпсі і з кожним днем все більше розуміє як це важко мати яку-небудь ваду.

У сьогоднішній статті я розповім вам про таких людей як таксистів і чому я після вчорашнього дня їх зненавидів і тепер буду намагатися користуватися їхніми послугами якнайменше.

Вчора вашому автору треба було поїхати в центр на консультацію до лікаря щоб він глянув як іде курс відновлення після важкої травми. Туди то я заїхав на авто, а ось назад вирішив викликати таксі, бо їхати з гіпсом у громадському транспорті якось не гоже.

Що я роблю? Беру свій мобільний телефон і пробую викликати таксі. Телефоную, називаю адресу поліклініки, яка знаходиться в центрі міста і у відповідь чую, що «наше таксі в центр не заїздить».

Що можна сказати? Лише здивуватися. Так таксисти кажуть що в них бізнес не йде, а ще свої умови висувають. Бізнесмени хре…ві.

Телефоную далі. Телефоную, телефоную, чи то номер не дійсний, чи то що, але трубки так і не піднімають.

Пробуємо взяти таксі на вулиці. А тут як рагулізмом дії таксистів не назвеш. Виявляється щоб проїхати вашому автору якихось 2 кілометри треба заплатити за їхніми мірками 50 гривень. Хех, та я за з аеропорту в центр їздив за 34 гривні.

Але, вони що хочуть, те і роблять. У відповідь лише почув слова, цитую: «Не хочеш платити такі гроші, то не їдь».

Що ж, пробую ще надзвонити таксі. Витягую свій гаманець, пам’ятаю мені свого часу давали різні візитки. Телефоную, кажу адресу й у відповідь чую що замовлення прийнято, коли машина буде доставлена вам прийде смс. Ага, і ще забув сказати, коштуватиме моя подорож – 20-ть гривень.

Минає час, приходить смс із текстом – вільних машин у центрі міста нема. Та щоб вам всім добре було. Якась комедія, а не таксисти.

Так мене це все розізлило, що ваш автор сів на трамвай з гіпсом. Там хоч ніхто не вимахується куди хоче їхати, а куди не хоче. Правда злізти допомогли люди, але трамвай є трамвай.

А таксисти нехай йдуть лісом і ніколи їх захищати не буду, бо дійсно смішно чути слова що в центр не заїздимо.

Подумав, що це лише я такий щасливий, але коли розповідав цю історію своєму другові, то він сказав що кілька днів тому хотів заїхати із Топольної на вокзал. Багажу мав багато і пів години дзвонив по різним номерам щоб його забрали.

Ну, де ви таке бачили?

Ось такий от бізнес у нас в країні. Тому, або ходіть пішки, або ж просто їдьте на громадському транспорті.

У найближчих статтях читайте про те, як важко переміщатися містом людям із обмеженими можливостями.

Автор статті: Vorobus.