Прочитав пост Воробуса «Міцний горішок: Хороший день, щоб померти». І у мене відразу виникли асоціації на цю тему. І хоча в пості Воробуса немає нічого спільного з моїм опусом, але питання життя і смерті досить гостро стоїть перед нашою медициною. Бо вмерти в нашій лікарні простіше простого. Ось якраз на цю тему і мій невеличкий пост.
Так уже сталося, що родичка моєї дружини потрапила до лікарні з доволі складним діагнозом. Ситуація була така, що потрібно було терміново робити операцію. Операція була зроблена в хірургічному відділенні однієї з лікарень Львова. На щастя, все пройшло досить успішно і після операції хвору було покладено до післяопераційної палати.
Ось якраз і про неї піде розмова. Виявляється, в лікарні так заведено, що біля хворої мусить сидіти хтось з родини хворої чи її знайомих з патронажним наглядом, хоча це мають робити медичні працівники. У зв’язку з цим моїй дружині довелося посидіти біля неї два дні. Хоча, як мені здається, такою справою мають займатися тільки медичні працівники з відповідною кваліфікацією.
Ці два дні вона згадує як якийсь жах, в якому медичний заклад виглядає тільки з негативної сторони. Що саме найбільше її вразило так це таргани, які вільно прогулюються по приміщеннях медичного закладу, а керівництво робить вигляд, що проблеми з тарганами нема.
Також викликає здивування відношення медичних сестер до своїх пацієнтів. Вони в більшості вважають, що за станом хворих мають доглядати їх родичі. А питається, для чого тоді потрібен контингент медичних сестер? Щоб давати вказівки родичам, що вони мають робити біля хворих, які вийшли з операції! А що, хіба родичі мають відповідну кваліфікацію за доглядом за хворими, чи медичні сестри?
Наступним пунктом є те, що будь-яка людина без всяких засобів захисту може просто ввійти в післяопераційну палату. Можна в чоботах, черевиках, чи в постолах… та в чому завгодно. Напевно і на коні туди можна заїхати. Ніхто не слідкує за санітарним станом по палатах. Приміщення не прибираються належним чином. В палатах немає вентиляції.
Взагалі складається враження, що це не медичний заклад, а якесь відділення антисанітарії.
За одним тут тільки слідкують – чи заплатили ви за проведену операцію. Хоча, як мені здається, по закону медицина у нас безкоштовна. Але то напевно тільки для наших слуг у Феофанії, на яку виділяються шалені кошти. А простий народ мусить за все платити, та ще й після операції знаходитись в страшних умовах.
Насамкінець хочеться задатися питанням – а чи всюди так страшно з медициною у нашій країні, і що потрібно зробити для того, щоб медицина у нас стала на світовий рівень? Коли таргани перестануть мандрувати коридорами наших медичних закладів, особливо хірургічних відділень? Адже після операції людина якраз найбільше вразлива до всякого роду інфекцій.
Якщо це все неправда, то прошу наших дописувачів спростувати мою інформацію у своїх коментарях. Хоча я такої надії не плекаю, бо знаю про справжній стан справ у більшості наших медичних закладів. Думаю, що по цілій Україні стан справ у медицині не кращий, на мій превеликий жаль.
Автор статті: Архіваріус.
Безкоштовна медицина – це фікція, в будь якому випадку хтось повинен платити, безкоштовна медицина як на мене може бути тільки в державі, яка може компенсувати витрати на охорону здоров’я якимось своїм розвиненим сектором економіки, а це явно не про Україну. Все одно всі всюди платять, але у вигляді хабарів, або ж просто напряму виконують обов’язки медперсоналу як описано у статті, що теж виливаєьтся в трату часу, сил і грошей. Тому пора закінчувати дурити самих себе і переходити на страхову медицину. Але будь яка реформа знову ж таки впирається в одвічну проблему корупції, а також того факту що центральну владу представяє відверта мафія і мародери. Тому допоки не вирішаться фундаментальні проблеми, розмови про конкретні реформи залишаться пустими балачками.
“Виявляється, в лікарні так заведено, що біля хворої мусить сидіти хтось з родини хворої чи її знайомих з патронажним наглядом, хоча це мають робити медичні працівники. У зв’язку з цим моїй дружині довелося посидіти біля неї два дні. Хоча, як мені здається, такою справою мають займатися тільки медичні працівники з відповідною кваліфікацією.”
В моєму обласному центрі (не хочу конкретно вказувати теж так)!
“Наступним пунктом є те, що будь-яка людина без всяких засобів захисту може просто ввійти в післяопераційну палату. Можна в чоботах, черевиках, чи в постолах… та в чому завгодно.”
Ні, в нас у післяопераційну тільки в бахілах заходили.
“За одним тут тільки слідкують – чи заплатили ви за проведену операцію.”
От тут хочу зауважити – до операції лікарі мені самі казали, що треба платити ПІСЛЯ операції.
Ну відповідно я коли лягала в лікарню, то нічого не платила. От вони мені влаштували пекло на землі, трохи не довели мене до самогубства.
Після того, як моя сім’я заплатила – стали шовкові як ягнята.
А от молодший мед. персонал був дуже душевний.