Другий день фестивалю знаменувався одразу двома концертами, що для Львова є звісно ж, характерним. Бо ж – академічної музики забагато не буває! О 17-тій годині львів’яни та гості міста Лева змогли насолодитись фортепіанним речиталем під назвою “Триб’ют маестро”, що відбувався у філармонії. Спеціальним гостем польського фестивалю був молодий угорський піаніст, лауреат Гран-прі конкурсу Падеревського у США – Петер Тот.
Вже із перших звуків виконуваної ним сонати ор. 31, № 3 Людвіга ван Бетовена стало зрозуміло: перед нами – великий маестро, що своєю грою змушує забути про навколишній світ та повністю розчинитися у музиці. Соната прозвучала по-класичному точно, відточеним був кожен рух, виділені усі фразування.
Треба сказати, що Петер Тот музикував у найпрестижніших концертних залах світу; географія його виступів досить різноманітна: це – Австрія, Німеччина, Великобританія, Росія, Південна Корея, Японія та США. Цікавим є те, що піаніст вперше сів за рояль у віці 11 років, з того часу зрозумівши :музика для нього – усе! Це відчуття – всеохопності музичного процесу не покидало слухачів від першої ноти і до останнього зіграного акорду.
Вразило виконання творів винуватця фестивалю – Падеревського, його мініатюр “Фантастичний краков’як” ор.16, №4 та “Ноктюрн” оp. 14, № 6. Вишуканість інтерпретації та політність виконання навіяло відчуття легкої, ледь помітної ностальгії. Воно не полишало вдячних слухачів і тоді, коли прозвучали “Фантазія-експромт” ор. 66 та Балада № 1 ор. 23 Фридерика Шопена. Здавалось, кращого виконання годі й чекати!
Доки не прозвучали твори співвітчизника Петера Тота – угорського композитора Ференса Ліста. Не можна оминути увагою інтерпретовану піаністом “Угорську рапсодію №6” – вона вражала своєю шквальністю емоцій та бурхливим угорським колоритом. Вдячна публіка нагородила маестро аплодисментами, та все ж – третина слухачів розбіглись, адже потрібно було встигнути на іще один концерт.
Про те, що відбувалося далі, “історія мовчить”. Потрібно було швиденько переміститися у часі та просторі до іншого місця – Театру опери та Балету ім. С. Крушельницької. Саме тут Варшавською оперною трупою відбувалася постановка опери польського композитора Станіслава Монюшка – “Галька”. Причому всесвітньо відомі постановники привезли повний склад театру, а це – близько ста осіб. Важливості цій події не відбирати,адже кращою виконавицею “партії Гальки” свого часу була талановита співачка – Соломія Крушельницька. Власне, із приходом до оперного театру, який носить її ім’я, склалося враження: більше ніж у театрі було людей у той час – бути вже не може. Таку думку навіяли сотні поціновувачів польської музики,що займали місця у партерах,ложах та трьох балконах театру.
(Продовження в наступній статті)
Автор статті: Anna Folk.
Написати коментар