Мінімалізм часто називають ліками від душевної смути, музика не потребує емоційної віддачі, це – звукові шпалери побуту, релаксу.

Музику останнього митця можемо назвати репетитивною, адже за основу у деяких його творах неодмінно береться якийсь пасаж та повторюється декілька разів.

Потрібно зазначити, що в цей час велике значення надавалося культурам сходу та їх естетичним віянням, то тогочасне суспільство захоплювалося такими митцями, як Штокгаузен і Ніцше.

Звідси й філософське ставлення до мистецтва, що це – мить, яка згасає. Тут, на мою думку, є схожі рефлексії із імпресіонізмом, який можна охарактеризувати як “мить, що застигла у вічності”. Проте, це лише мої суб’єктивні віяння. Насправді для виконавця бути мінімалістом не є так аж дуже складно, не обов’язково заглиблюватись у якісь певні філософські концепції.

У Тері Райлі, композитора, що писав у стилі мінімалізму є п’єса “in C”, яка складається із 57-ми звуків і їх можна повторювати до нескінченності.

Отже, людина, що виконує даний твір мусить мислити pattern`ами. Наприклад, значної уваги заслуговують п’єси Кейджа – фортепіанні п’єси для двох роялів, де можна помітити ефект “реверберації” без участі електронної музики. Жодних темпових відхилень, похибок у тексті, механістичних прийомів, тут – живе накладання різноманітних манер, ефект дисонансу. У мінімалізмі часто використовуються свіжі темброві забарвлення, спокійні, виважені ритми. Ця техніка написання вживається в операх, в саундтреках до кіно. Часто цей стиль називається “сирим матеріалом”, з якого можна “ліпити” різноманітні задуми.

Також для прослуховування пропоную вибрати для себе п’єсу П`ярта “Табула Расса”, для двох скрипок, струнного оркестру та препарованого фортепіано.

Спитаєте, а що ж таке це препароване фортепіано? Поясню з наукової точки зору: “Між струнами та демпферами затискають монети таким чином, щоб у кожній трійці струн була піднята середня та притиснуті вниз крайні. При цьому стрій понижується на 1/2 тону або 1 тон (в залежності від конкретного інструменту), тобто фортепіано в препарованому регістрі перетворюється на транспонуючий інструмент in H або in B (стрій можна регулювати, міняючи відстань між монетою та демпфером”.

Інформацію про мінімалізм я не вичитала в Інтернеті, не придумала самостійно, хоча деякі рефлексії з мого власного досвіду тут присутні. У статті використано уривки із лекції відомої музикознавці Наталії Швець.

Отже, урбанізація суспільства, його глобалізація змусила людей відходити від авангарду, чогось нового, саме тому, втомившись від усього цього людина почала захоплюватись мінімалізмом. Хто зна, може й ви для себе відкриєте новий стиль музики?

Автор статті: Anna Folk.