Насиченими на культурні події видаються травневі вихідні для Ігоря Воробуса. Подій настільки багато що просто не встигаю про все написати.

Сподіваюся, сьогодні цю прогалину вдасться заповнити. Отже, не гаймо часу, а поїхали…

Вчора, 3 травня у вашого автора були важливі справи у такому місті на Львівщині як Ходорів.

Само собою, що прогулявся я також і скажу більше, навіть вдалося відвідати поєдинок чемпіонату Львівщини з футболу в якому між собою зустрічалися команди: «Бори» Бориничі та «Рух» із містечка Винники.

Поєдинок викликав величезний ажіотаж серед місцевого і не лише населення. Місцевий стадіон, який вміщає близько 3-х тисяч глядачів був забитий фактично вщент.

І ці очікування таки виправдалися.

Все-таки, не кожного дня люди в Ходорові бачать як приїздить до них грати відомий футболіст – Олександр Алієв та компанія.

Та, про все по-порядку.

Організація поєдинку

В Ходорові щоб потрапити на футбол треба заплатити за вхідний квиток – 3 гривні. Ціна символічна, хоча багато хто й з платним входом примудряється зайти на стадіон безкоштовно.

Сам стадіон сподобався. Пластикові сидіння, максимальне наближення до поля, є табло. Правда показує воно лише рахунок в зустрічі.

Стан газону терпимий.

Єдине що мені не сподобалося так це те, що перед матчем не було гімну України, склади команд ніхто не оголошував. А все тому, що мікрофон зламаний. Це для команди прем’єр-ліги області неприпустимо.

Вболівальники

Приємно було бачити, що для людей дійсно футбол – це свято. Вони прийшли сюди й попиячити, і погорланити, і просто сім’ями відпочити.

Гра

Вона таки розчарувала. Більше конструктивних дій очікував від команди з Винник, де зібрано дуже багато відомих в минулому футболістів.

А так за цілу гру вони створили мінімум моментів і якби не пенальті, яке призначив головний рефері гри, то щось дуже й дуже сумніваюся, що їхали би Винники додому з перемогою. А так…

Щодо господарів поля, то мали вони за гру два моменти, але і то їх не реалізували. Дебютанти змагань.

Алієв

Приїхав на гру окремо від команди, грав не дуже вдало чим ще більше веселив публіку. Окрім штрафних більше нічим не запам’ятався. Як наслідок, всередині другого тайму його поміняли.

Суддівство

Скажу відверто, залишився ним розчарованим як і більшість вболівальників на грі.

Хочеться бачити більше футболу, голів, моментів, хороших атак, а не постійні свистки, невдоволені крики від глядачів. З часом гра почала перетворюватися в абсурд.

Судила цю гру, як мені сказали місцеві вболівальники, бригада арбітрів на чолі з Шандором-молодшим.

Воробус не мега експерт, але так як людина зі сторони, яка рідко коли буває на подібного роду матчах можу сказати, що головний рефері в другому таймі втратив контроль над грою.

І справа тут не у пенальті, яке було дуже й дуже сумнівне, а в тому що епізоди на користь однієї та іншої команди трактувалися по-різному.

Якщо би в цих епізодах суддя давав гравцям обидвох команд однакові покарання, вгамовував емоції на початковій стадії, то це б не викликало такого невдоволення у вболівальників господарів поля.

А так… почалися крики, гул, невдоволення і чесно думав гра точно не буде завершена.

Невдоволення глядачів перекинулося і на гравців команди «Бори». Як наслідок, після чергового призначення пенальті у ворота цієї команди за удар судді був вилучений їхній гравець.

А по завершенні поєдинку почалися пристрасті, що серіал «Санта-Барбара» відпочиває. Вболівальники команди «Бори» не випускали протягом кількох хвилин бригаду арбітрів із поля висловлюючи їм своє невдоволення.

Згодом таки їх впустили в роздягальню, але відбулося це під охороною міліцію і через так званий коридор, де можна було почути від людей все що хочеш.

Як все завершилося далі не можу сказати, бо пішов у пошуках нових цікавинок. Нехай Федерація розбирається чи були дії арбітрів правомірні чи ні.

Підсумок – свято футболу в Ходорові вдалося і тут цю гру люблять.

Кажуть, що коли тут грає місцева команда та Жидачів тут бувають і бійки. 🙂

Автор статті: Vorobus.