Літо таки взяло естафету у свої руки і, незважаючи навіть на дощі, таки радує львів’ян та гостей нашого міста хорошою погодою.

Звісно, що Ігор Воробус в хаті не сидить і коли є нагода гуляє містом та його околицях в пошуках чогось цікавенького.

Зокрема вчора, ваш покірний з подружками вирішив відвідати одне з своїх найулюбленіших моїх місць – парк «Знесіння» або як його ще в народі називають – «Кайзервальд».

Давненько я там не бував, то ж мені цікаво було глянути що там змінилося від часу мого останнього візиту сюди.

Зміни таки є. Незначні правда, але приємно що адміністрація парку дбає за довкілля та відпочивальників, які мріють втекти із набридливого асфальту та посидіти на природі.

Розпочалася наша прогулянка парком зі сторони Винниківського ринку. Прикро, але сходи на верх таки не зробили. Хоча, скільки вже разів про цю проблему писалося.

Прийшлося дівчат вести у парк «городами».

Підйом на вершину «Кайзеру». Пам’ятаєте свого часу там навіть були поставили будку з якої мала проходити канатна дорога. Через різного роду скандали її таки демонтували і може це й на краще. Виходиш на вершину і розумієш що Львів фактично у мене на долоні.

Але, «душа та серце» парку – це безперечно озеро та його колиби. В п’ятничний день вони прогнозовано були зайняті. І радує око те, що люд нарешті зрозумів що смітити тут не треба і нарешті таки почав викидати сміття в урни, яких, до слова, в парку побільшало.

Найбільші зміни відбулися біля озера. Хто не знає, воно знаходиться внизу парку.

Так от там, поставили велику кількість смітників (фото), дві додаткові колиби, щоб люди могли ховатися від того ж таки сонця та дощу, а також кілька нових лавочок.

І ви знаєте, саме такий крок допоміг побороти рагулізм. Адже, пригадую приходив сюди й бачив як гори сміття валяються біля того ж таки озера, дитячого майданчика тощо.

До негативу від ніс би те, що чує моє серце люд у випадку відсутності дров починає рубати «здорові» дерева.

Це, як на мене, повне неподобство і за подібні речі треба дуже серйозно штрафувати.

Як саме? А це вже має придумати адміністрація парку.

Я ж із подругами поки й далі гуляв парком, насолоджувався природою та співами людей, які час від ми зустрічали по дорозі.

Насамкінець, в озерце кинув монетку. Правда так, щоб ніхто не бачив і сподіваюся сюди повернутися ще не один раз.

Вихідні тривають…

Автор статті: Vorobus.