Годі вже говорити за футбол. Розповім насамкінець робочого дня про цікаву пригоду, яка трапилася з Воробусом і його приятелями минулої неділі.

Сиділи ми якось в суботу на пиві аж раптом один із моїх приятелів запропонував товариству поїхати на гриби ближче до Новояворівська.

На моє запитання, чи він там вже колись бував, колега відповів ствердно що так і навіть більше – бувало був назбирував білих грибів.

Цікаво… Воробус пропозицію поїхати на гриби прийняв і навіть більше скажу, підписав з собою ще трьох людей.

Раненько наступного після розмови дня ми зустрілися, настрій був хороший, дощ припинився, тому нічого іншого не залишалося як йти лісом та збирати гриби.

Так ми і пробували робити. Дорога в автобусі багато часу не забрала, з нього ми вийшли, колега роздав нам компаси, було випито символічних 50-ть грам і почалося полювання на лісові подарунки.

Якби ж я тоді знав, що заповітний компас нам ой як пригодиться у пригоді. А брати його то спершу я не хотів.

Будете сміятися, але окрім парасольок нічого знайтис більше Воробус і компанія не могли. Гриби немовби поховалися від нас.

Пішли далі, йшли, йшли, колега пробував впіймати сигнал навігатора в телефоні, але це було без результату. Щось тут було не так.

Недаремно, коли йшов зранку, то вертався додому за термосом з чаєм.

Ходили ми ходили, шукали місця з білими грибами, але окрім кількох опеньок так інічого не знайшли.

Тоді колегіально було прийнято рішення розпалити вогнище, накрити святковий стіл і насолодитися природою. Благо природа цьому сприяла. На вулиці було дуже тепло, світило сонечко… чому б не відпочити?

За якийсь час почалося й святкування. Воробус багато не вживав алкогольних напоїв, а подався без компанії в глибину лісу таки за грибами.

Компас, як рятівник, захопив з собою. Бачили б ви яку я чудову поляну знайшов. Там і маслюки росли і можна було би колись приїхати на відпочинок з друзями.

Мить і я заблукав… Отакої… Спробував розібратися у компасі, а він, до слова, дуже простенький. Такий спортивний.

Суть користування проста – ставиш синю стрілку на північ і дивишся де я залишив колег, а це було приблизно на 180 градусах.

Знайшов.. Вони здивувалися, бо Воробус виліз зовсім з іншого місця чим пішов від них.

Згодом я їх ще й з лісу виведу, бо пошуки грибів після святкувань продовжилися і ми круто заблукали. Навігатор далі мовчав, а люд далі почав запитувати автора блогу як вийти по компасу.

Заходили ми в ліс на 240 градусах, ось там і була заповітна дорога де зупиняються автобуси. Хлопці були здивовані, але після кількох годин блукань вони таки вийшли.

Висновок – компас завжди пригодиться, тому мати його з собою не завадить.

Автор статті: Vorobus.