Продовжуємо дізнаватися як справи в інших блогерів, таких як Воробус і вже сьогодні у нас в гостях – Ольга Врублевська, яка веде блог під назвою – Опосередкована щирість.

– Добрий день, Ольго, як ся маєте? Як поживаєте?

Привіт, Воробусе! Дякую за пропозицію інтерв’ю, чудова ідея згадати старих-добрих блогерів. Поживаю добре, тішусь літом.

– Часом заміж ще не вийшла?
Поки що лише заручилась, заміжжя дещо пізніше.

– Як там ваш блог? Що цікаво там відбувається?

Із блогом наче все гаразд. Чесно признаюсь, стала писати значно менше, аніж було раніше… чому так? На блог не «забила», ідеї статей є, просто постійно брак часу. Стараюсь подорожувати, зустрічатись з людьми, читати, переглядати фільми і що головне дбаю про здоров’я – почала більше спати, бо раніше писала вночі. От тому і на блозі менше публікацій. Однак вдячна тим читачам, що досі зі мною.

– У порівнянні з минулим роком популярність зросла чи ні?

Важко сказати. З одного боку за статистикою кількість відвідувачів стабільна, з іншого боку – публікацій менше, тож ймовірно блог не такий популярний як то було раніше.

– Що нового на блозі: рубрики, коментатори тощо?

Періодично з’являються нові коментатори, що звісно радує.
Рубрик як таких у мене нема, однак нарешті дійшли руки впорядкувати все до теми «мандрівки»: поділ власних мандрівок на закордонні та Україною – по країнах і містах, там я описую враження від міст, закладів, готелів, тощо – людям, які шукають інформацію, може стати в нагоді.

– Найважливіша подія, яка відбулася у вашому житті за рік?

Виділити якусь одну складно, оскільки в моєму житті за останній рік було дуже багато змін, знайомств, переосмислень, радостей і в той же час розчарувань. Та якщо виділяти якусь одну найважливішу подію, то мабуть знайомство з людиною, з якою пов’язало так багато, що ми врешті і вирішили одружитись.

– З іншими блогерами бачитеся чи вже не до того?

Востаннє бачилась ще рік тому як ходили разом на Парашку… 🙂 знайомих багато, часу для зустрічей не настільки. Але з деякими зв’язки підтримую, часто спілкуємось хоч у соц.мережах.

– Коли завершиться війна на Донбасі і чи реально Україні вступити у Євросоюз?

Стільки років знаю Воробуса, а у нього все ті ж політичні питання…))
Скільки людей – стільки думок про Донбас… На мою думку – ні, не завершиться і Донбас до нас не повернеться.

Поступово все заморозиться і переросте у те, що маємо під боком – аля Придністровська Республіка, не визнана держава, яка вигідна окремим заінтересованим сторонам, а люди, що попростіше і стали жертвами пропаганди ще трохи пофанатіють від боротьби з фашизмом, а років через 20 разом зі своїми дітьми – новим ув’язненим поколінням, усвідомлять, що мають паспорти ніким не визнаної країни, і будуть приречені або скиніти у своїх ДНР-ЛНР, або шукати грошей на купівлю документів існуючої країни. Права я чи помиляюсь – то вже час покаже як воно буде.
Щодо Євросоюзу – найближчі років 15 гадаю нереально. Ми ніяк не можемо досягнути безвізового режиму, то про членство союзу годі й мріяти.

– Що там з горами коли підете?

Планую похід десь у липні. Хочу з друзями піднятись на гору Пікуй. Неодмінно прочитаю всі матеріали Воробуса на цю тему.

– Футбол за участю нашої збірної дивилися? що скажете?

Я не експерт футболу. Сказати що дивилась – надто голосно, бо радше у мене був ввімкнений телевізор поки щось робила. Що тут сказати… працювати нам ще треба. Результат звісно що прикрий.

– Досить багато людей заводить блог, а потім їм набридає його вести? як у вас в цьому плані зараз?

Така тенденція є у багатьох. Мені вести не набридло, однак так – пишу менше. Кидати блог не намірена. Буду писати і далі, колись частіше, колись рідше. Врешті-решт, гадаю головне не кількість статей, а їх якість. Тож якщо вже пишу – то викладаю те, що на думках та в душі.

– Воробуса читаєте?

Заглядаю.
Нових авторів майже не читаю – бо для мене блог Воробуса то має бути суто стиль Воробуса, саме з його манерою написання. Статті про футбол не переглядаю, однак інше читаю залюбки – піднімає настрій 🙂

– Ваші слова всім читачам як нашого блогу так і людей навкруги?

Бажаю усім любити життя, не гаяти його на пошуки якогось міфічного щастя, яке мало б появитись після чогось, а усвідомити, що щастя – це тут і зараз. Тому любіть, живіть, радійте і не витрачайте швидкоплинних днів даром – вкладайте їх в те, що для вас цінне та цікаве. Живіть сповна! 🙂

Автор статті: Vorobus.