5.07.2016 р. 
Ну, а насамкінець цього робочого дня ваш автор розповість любителям гір про те, як саме треба оформляти дозвіл, який потім допоможе піднятися на мармароський масив.
Звісно, що найпопулярнішим тут маршрутом є підняття на вершину – Піп Іван Мармароський (висота 1936 метри) через полонину Лисича.
Що треба для того, щоб оформити дозвіл? Розповім як все робив ваш покірний автор.
Отже, колись треба було за два тижні до походу зробити дозвіл, потім його надсилати за допомогою електронної пошти у село Ділове у прикордонну зону, потім телефонувати чи дозвіл є, чи можна їхати й так далі.
З цим всім виникали такі проблеми, що й їхати не хотілося.
Тепер же все набагато простіше. Напередодні походу Ігор Воробус поговорив з своїми товаришами, вияснив хто йде зі мною у похід й почав збирати паспортні дані й потрохи заповняти бланк.
Що в ньому треба вказувати?
Перш за все – це командира командира Мукачівського прикордонного загону. Зараз ним є пан Ліщинський Д.В. Але, він може змінюватися, тому через той же інтернет можна про це дізнатися.
По-друге, треба вказати керівника групи, скільки осіб їде, маршрут, а також тривалість походу і з якою метою.
В нашому випадку керівником групи був Воробус, їхало 4 особи, маршрут був: с. Ділове – пол. Лисича – г. Піп-Іван – г. Шербан – с. Ділове, тривалість походу – 3 дні, а мета подорожі – туристичний похід вказаним маршрутом.
По-третє, більш детально розписати дані людей що їдуть у прикордонну зону: прізвище, ім’я та по-батькові, дата народження, серія та номер паспорту, ким та коли виданий, а також місце прописки.
По приїзді у село Ділове ми надали цей документ прикордонникам, вони перевірили наші паспорти, звірили всі дані й ми собі пішли далі.
В кінці походу відзвітувалися що все з нами добре й ми живими та непошкодженими повертаємося додому.
Щоб нашим читачам було більш зрозуміліше як виробляти дозвіл, нижче подаю бланк:
Командиру
Мукачівського прикордонного загону
п. полковнику Ліщинському Д.В.
керівника туристичної групи
Воробуса Ігоря Богдановича
паспорт КС 58**77
виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській обл. 20.05.2002р.
Адреса проживання: м. Львів,
вул. Грюнвальдська, 150/523
тел. 067*******
Відповідно до п. 17 «Положення про прикордонний режим», повідомляю Вас про перебування групи туристів (громадян України в кількості 3 осіб) в прикордонній смузі Закарпатської області в період з 29.06.2016р. по 01.07.2016р., яка проходитиме наступний туристичний маршрут:
с. Ділове – пол. Лисича – г. Піп-Іван – г. Шербан – с. Ділове.
Мета перебування – туристичний похід вказаним маршрутом.
У разі необхідності прошу надати дозволу на знаходження вищевказаної групи туристів у прикордонній зоні.
Склад групи:
Якби хто не полінувався і прочитав той самий п.17 Положення про прикордонний режим, то те що там прописано має мало спільного з описаним у статті.
Перш за все ніякого дозволу як такого не існує.
Говориться виключно про інформування за
допомогою факсимільного зв’язку або електронної пошти не пізніше ніж за добу до прибуття в прикордонну зону, вказавши лише п.і.б. і період перебування. При чому інформування органу охорони
державного кордону Держприкордонслужби, а не якогось полковника ім’я якого знати ніхто не зобов’язаний.
З пункту випливає, що це може може робити кожен індивідуально, без ніякого “керівника групи”(чим він взагалі від решти має відрізнятись?). Плюс якщо вже ім потрібні номери паспортів і прописки, то достатньо вислати по ел. пошті фотокопію паспорта, для чого заповняти якісь бланки?
Ні про які маршрути, і відзвітування при поверненні ніде мова не йде.
Думаю кожна нормальна людина мала б здогадуватись, що в звичайних умовах ніхто не може вимагати від громадянина дозволів щоб пересуватись територією своєі держави, тому не розумію для чого видумувати таку єресь і хто є іі автором
Добрий день, я так розумію ви лист на пошту їм не скидували?