Щось сьогодні погода явно не радує. Пробує вилізти сонечко, але як тільки воно починає світити, то одразу ж налітають хмари його закривають. А то й потім взагалі починає падати дощ.

Хочеться літа, а не думати чи одягати куртку та чи брати з собою парасолю.

В такі дні Ігор Воробус починає писати в блозі на філософські теми. Їх у мене трохи назбиралося, то ж треба ідеї потрохи викладати у світ.

Розпочнемо з теми друзів. От на днях зустрів хорошого знайомого. Так от він бідкався, що колись в юні роки мав стільки друзів, а тепер навіть не знає з ким спілкуватися.

Двоє одружилося й у них свої клопоти, ще двоє почало пиячити й зараз їм не до друга, ще двоє кудись поїхали, а хтось й взагалі відцурався.

Чому так відбувається? Невже людина дійсно така погана чи це нормальні життєві речі?

Основною причиною, яка впливає на кількість друзів є ваш вік. З роками ви стаєте мудрішими й починаєте розуміти, що головне в житті не кількість друзів, а власний комфорт.

От яка вам користь від Петра, який як не телефонує, то вічно кличе десь йти пиячити. Ну, прийшли ви, зустрілися з ним, випили, лишили гроші й пішли додому.

Наступного ранку болить голова, можуть бути негативні наслідки й так далі.

З віком ви починаєте розуміти, що та чи інша людина вам не потрібна й просто спілкування припиняється.

Так само з сімейним життям. Людини товаришують до тих пір, поки хтось з компанії не одружується. В людини утворюється сім’я, з’являються діти й за кулєгів вже ніхто й не згадує.

Досвід життя

З роками людина також розуміє на кого з друзів можна розраховувати, а на кого ні. Як казала колись моя бабуся: «друзі хіба до столу».

Не всі правда, але є й такі, що колись потрібна допомога, то вони вічно як не зайняті, то уникають зустрічі. А коли допомогти вже не треба, то вони з’являються.

Брак часу

І таке буває. Коли людина ще юна, не ходить на роботу, то є час гуляти, товаришувати з людьми. А от коли вже треба заробляти гроші, то йдеш зранку на роботу, приходиш ввечері втомлений й вже нічого не хочеться.

Друзів бачиш рідко, а з часом за них і взагалі забуваєш.

Розумієш хто є хто

От у Воробуса також було багато друзів, а потім я зрозумів, що з них користі нуль. З часом я й перестав з ними спілкуватися й зовсім про це не шкодую.

Тому, моя вам порада, читачі блогу, перш за все думайте про себе, а вже потім про друзів. Сьогодні вони є, а завтра їх може вже й не бути.

Автор статті: Vorobus.