Другий день нашого походу озерами Аршиці розпочався із того, що ми прокинулися на озері Забутому, поснідали й потрохи почали збиратися далі в дорогу.

А вона, до слова, обіцяла бути дуже цікавою, адже мали за день знайти залишки літака на хребті Аршиця, піднятися на вершину Горган-Ілемський та встигнути до озера Аршиці на ночівлю.

Забігаючи наперед скажу, що це зробили ми завдяки титанічним зусиллям. Щоправда на літак ми так і не натрапили.

Та, про все по-порядку.

Найбільшою помилкою другого дня перебування в Карпатах було те, що ми запізно вийшли з місця ночівлі – озера Забутого.

Хтось досипав, хтось довго збирався, потім ще й з джерелом втратили час. Знизу ніхто води брати не хотів, а на верху, де воно позначено на карті, воно банально висохло.

Від того й десь години півтори просто втратили. А саме цей час міг допомогти згодом таки знайти літак.

Якщо хтось буде йти так як ми від озера Забутого на вершину Горгану-Ілемського, то цим людям скажу, що у метрах 300-т вверх непогано зберігся австрійський райшток.

Саме по ньому треба йти ліворуч, потім дійти до завалів, їх перейти та пересіктися з жовтим маркуванням.

Воно веде із Німецької полонини.

Само собою що підйом на вершину важким для Воробуса та компанії не був. По протоптаній стежці йти було не важко від того й вдалося зробити кілька світлин та помилуватися чудовими краєвидами хребта під назвою – Аршиця.

Вершина Горгану-Ілемського виявилася кам’яною. Чимось мені вона нагадала Сивулю.

Довго ми там не були, попили води, фото напам’ять і подалися на пошуки літака. Про те, як ми це робили можна прочитати тут.

У підсумку довелося в терміновому порядку думати як втікати від грози, тому колективно було прийнято рішення спускатися напряму вниз.

Саме там Воробус і компанія мали знайти таку бажану воду та пересіктися з жовтим маркуванням, яке веде на озеро Аршиця.

Жереп минув, йшли лісом, проблем як таких не було. Єдине що нас підпирало – це сутінки та неймовірна втома. В Карпатах ніч наступає швидко й добре що до озера Аршиці вдалося дійти вчасно.

Лише почали розставляти палатки як стало й взагалі темно. Фактично озера роздивитися як слід не вдалося. Це діло відклали на завтра, а поки що взялися за приготування їжі.

Назбирані по дорозі гриби стали у пригоді й вийшла досить таки смачна грибна юшка.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.