Кажуть, футбол – гра джентльменська. Усі, як один, вголос стверджують, що там є місце для честі та поваги.

Іноді, звичайно, трапляються прикрі епізоди, як і в кожному виді спорту. Люди травмуються, таке трапляється. Однак, бувають моменти коли азарт і бажання перемогти відключає здоровий глузд і ти вже не контролюєш ні себе, ні того, що відбувається навколо. Тоді футбол перетворюється в «рубілово» і всі починають діяти по принципу «око за око».

Сьогодні зранку до мене зателефонував – кіпер нашої другої команди Андрій Крупак, який отримав складну травму голови у матчі 11-го туру в Третій Лізі проти команди «Fest!» і попросив допомогти донести до всіх свідомих людей меседж, що пора врешті-решт трохи натиснути на гальма і задуматися над тим, чого ми насправді хочемо: проводити час з користю і задоволенням, граючи у гру мільйонів, підтримуючи свій організм у добрій фізичній формі, чи, може, завдати собі або комусь травми, яка перекреслить все подальше нормальне життя?

Забігаючи наперед скажу, що з воротарем все нормально, травма не серйозна і вже 13-го числа він планує вийти на поле, пропустивши лише 12-й тур. Однак, за словами, самого Андрія, всі вихідні він перебував у шоковому стані і тільки сьогодні зранку почав усвідомлювати наскільки сумно це все могло закінчитись.

Далі надаю слово Андрію якого вдалося вчора провідати:

«Привіт друзі! Такий вигляд зараз має моє обличчя після інциденту, що трапився під час гри 11-го туру в Третій Лізі проти команди «Fes!t» Нічого. Дурниці. Заживе, як на собаці. 13-го серпня вже повернуся на майданчик. Однак я лише зараз усвідомив наскільки мені пощастило. А могло і не пощастити. Два сантиметри вліво і травма ока з невідомими наслідками. Три сантиметри вправо – скроня…

Для тих, хто не в курсі, інцидент трапився в середині першого тайму. Я вийшов на перехоплення навісної передачі. М’яч не долітав метр-два до штрафного, тому грати руками не можна було. При зрості 180 см я без стрибка виграв позицію і головою виносив м’яч за межі бокової лінії. В цей момент отримав удар ногою в праву виличну кістку голови, хоча спочатку навіть не
зрозумів, що трапилось (в голові промайнула думка: «Якого дідька той м’яч такий твердий?»).

Народ, може досить калічити один-одного заради… А заради чого, власне? Я добре знаю, що таке ігровий азарт і все таке, коли в запалі боротьби можеш не помітити і випадково когось зачепити. Але це не має нічого спільного з відвертою грубою грою і цинічним ігноруванням правил.

В даному випадку – нога піднята вище рівня поясу. Це не просто порушення, це небезпечна гра.
Невже всі вже забули про Назара Николишина з «Невгамовних»?

Він же наново буде вчитися ходити. Я десятки разів дивився той епізод і вважаю, що воротар міг запобігти такому жорсткому зіткненню. Ну, це моя думка, як кіпера, бо я сам не раз бував у таких ситуаціях і завжди старався максимально пом’якшити контакт.

А травми воротарів то взагалі окрема тема. Голкіпер першої команди “Нові імена” Ігор Воробій, який прекрасно провів друге коло зимового чемпіонату в Другій Лізі і навіть встановив рекорд асоціації по кількості «сухих хвилин» досі не може відійти від травми, отриманої ще взимку в залі «СКА» під час Кубкової гри. Тоді проти нього зіграли дуже грубо, як наслідок перелом пальця і біль у нозі не дає можливості вже стільки часу набрати оптимальну форму.

Народ, ви реально не доганяєте чи вам просто пофіг, що воротар – це найбільш незахищена особа на полі? Борючись за верхові м’ячі ми залишаємо без захисту грудну клітку, отримуємо ліктями по ребрах, в дихало. Коли відбиваємо руками нижні удари, то ризикуємо отримати в голову від чувака, який переконаний, що в падінні ногами вперед він таки зможе чисто протиснути м’яч у ворота.

Дякую Володимиру Крупчуку, який силою стягнув мене з воріт і не дозволив продовжити поєдинок, бо будучи в шоковому стані я не відчував болю і збирався продовжувати грати. Вже після рентгену і всіх оглядів, коли вдома розболілася голова і продовжувала боліти всі вихідні, до мене почало доходити чим це все могло закінчитися.

Я вкотре закликаю всіх вас не ігнорувати правила fair-play, берегти себе, ставитися з повагою до суперника, щоб мати можливість ще не раз зустрітися на футбольному полі і подарувати глядачам прекрасне видовище під назвою футбол.

Усім бажаю міцного здоров’я, успіхів у всіх справах. Бережіть себе!
Fair play.
P.S. Дякую Ігорю Воробію за допомогу в опублікуванні цього допису.

Автор статті: Vorobus.