Продовжую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.

На черзі день другий.

Отже, після того, як у перший день повечеряли й втомлені лягли спати, ранок зустрів нас прохолодою. Якщо ви будете спати на галявині під вершиною Мала Попадя, то знайте, що вітер там продуває добряче.

Тому, або добре одягайтеся або ж так як Воробус швидко прокидайтеся й розпалюйте вогнище.

За якихось кілька хвилин після автора прокинулася й решта групи. Швидко поснідавши ми зібралися й попрямували далі. День мав бути вже не таким важким як перший.

Тим не менше, йти треба було багато й по планах наступну ночівлі запланували вже у селі Осмолода. А до неї, до слова, треба було йти близько 20-ти кілометрів.

Підйом на гору Мала Попадя важким не виявився й зайняв близько 45-ти хвилин. Саме там Воробус і компанія зустріли чеських туристів. Перекинулися з ними словами й попрямували на вершину Велика Попадя.

Вона вразила не лише своєю висотою (1740 метрів над рівнем моря), а й окопами, які збереглися тут ще з часів першої світової війни.

Також на вершині розташований кордонний стовпець на міжвоєнному польсько-чехословацькому кордоні.

Фото на пам’ять, огляд чудових краєвидів, коротенький перекус й треба йти.

Час на піджимав. Тим більше, що на вечір ми мали вже бути в селі.

А далі було прийняте рішення йти в село через вершину Коретвина. Так, набір висоти знову треба було робити, але принаймні стежка тут маркована, йти можна без проблем. Правда трохи довше чим ми би звернули на синє маркування.

Між Великою Попадею та Коретвиною є вода й місце для ночівлі.

Саме після Коретвиної наша група розділилася на дві частини. Володя та Роман пішли попереду, а Воробус та наш оператор – Тарас йшли позаду.

Чому так? Ну, по-перше, ми хотіли познімати фільм, а по-друге, банально втомилися.

У підсумку, Воробус і Тарас відстали від своїх колег приблизно на одну годину.

Спускатися в село було приємно. Жереп переріс у звичайну лісову стежку, де час від час траплялися завали. За те, яке там свіже повітря.

Моя порада туристам, які колись будуть йти на гору Попадя зі сторони Осмолоди. Краще цією дорогою спускатися й аж ніяк не підніматися.

Нарешті вибралися з лісу, знайшли річку, але ж до села ще було далекувато.

Добре, що приблизно за 4-5 кілометрів від Осмолоди Тараса та Воробуса підібрав лісовоз за що водієві величезне дякую.

А далі все було по стандартному сценарію: сіли в авто й попрямували до лісництва Мшана у пошуках місця для ночівлі. Знайшли десь за кілометр від вказівника на Молоду в напрямку озера Росохан.

Дров було багато, до ріки близько й нарешті можна було розслабитися.

Вечір минув під поїдання грибної юшки з білих грибів. Ох, і смачна вона була…

Далі буде….

Автор статті: Vorobus.