Чи бувало у вас таке, що вас били нижче пояса? Це питання скоріше актуальне для хлопців, але як би там не було, це завжди болісні відчуття. А було таке у вас, що життя било туди ж? Ось це питання стосується всіх і напевно на землі не знайти людини, яка б таке не переживала.
Крім того, що такі випадки завжди неприємні, ще найбільше дратує коли це стається раптово, тоді коли не очікуєш. Як тоді бути, що з собою зробити? Я пишу це і сам не знаю як мені бути, що робити, я переживаю відчуття від удару життя. І зараз в цей момент є бажання щоб цей удар був фізичним, а не моральним, оскільки фізичний біль проходить швидше і легше забути про те що сталось, а моральний – ні. Це сумно.
Так вже бути тому, що розкажу частинку свого життя і запитаю у вас, тих хто мене читає, поради, бо не можу знайти відповіді на те що хвилює.
Я молодий студент, мені 22 роки, і так сталось, що з березня цього року, я почав писати, точніше записувати свої думки.
Але чому ж я почав писати, що заставляє мене викладати думки в текст?
Почну з наступного. В кінці одинадцятого класу я познайомився з дівчинкою зі своєї школи, вона була на декілька років молодша від мене. Я долучив її до друзів в соціальній мережі і в нас почалось звичайне спілкування. Досить швидко ми знайшли спільну мову, спілкувались кожен день. З часом ми почали спілкуватись по телефону і з кожним новим днем ми спілкувались більше та тісніше. За рік часу ми ми стали най міцнішими друзями: я ділився з нею всім, від “а” до “я”, вона зі мною також.
Потім був другий рік нашого спілкування, ми все більше проводили часу разом. Наші дружні зустрічі переросли в романтичні, обійми – в невинні поцілунки і тому подібне…Так продовжувалось близько пів року, поки в кінці другого курсу навчання я остаточно вирішив, що хочу бути з нею. І ось почались наші стосунки. Як і у всіх були якісь суперечки, іноді сварки, але все рівно було легко, бо до цього вона була моїм кращим другом, я знав про неї все і знав добре її.
В хорошій кондиції пройшов офіційний рік наших відносин, все було добре. Але з часом вона почала ввести розмови, що мене більше не любить і тому подібне, хоча після кожних таких розмов верталась до думки, що хоче бути зі мною. Так пройшов майже рік часу, поки вона не вирішила все припинити остаточно. Це було важко, але я не здався і через півтора місяці часу вернув її. Правда всього лиш на місяць часу, після якого вона таки болісним залишила мене. Ось так і почався мій новий 2016й рік.
Далі було майже два місяці незрозумілого, наповненого безглуздими речами, життя. А потім я почав приходити до тями і в березні місяці почав писати статті.
В кінці березня ми знову почали спілкуватись, але майже формальним станом і так було поки ми не поцілувались.
А далі все закрутилось незрозумілим чином, запалилися почуття, з’явилась пристрасть… В мені з’явилась надія про те що не все втрачено. Так продовжувалось з квітня місяця до середини літа. В один момент я не витримав і сказав, що люблю її, і на моє здивування, вона відповіла взаємністю, я був радий без меж. Потім вона поїхала зі Львова на декілька днів, а приїхавши дала зрозуміти, що я для неї ніхто… Після того ми попрощались, не бачились і не спілкувались… І ніби все було зі мною добре, до сьогоднішнього моменту.
Справа в тому, що моєю колегою по роботі є її краща подруга. І сьогодні, декілька годин тому, я взяв подивитись телефон тієї подруги, натиснувши кнопку блокування телефону, на екрані я побачив фото своєї колишньої.
Мені вистачило однієї секунди, щоб втратити контроль над собою, мене наповнила до сих пір нечувана ненависть та злість… Я ледве прийшов до ладу…
Я намагаюсь зрозуміти чому це сталось саме зараз, чому доля нагадала мені про неї саме тоді, коли я почав приводити своє життя до ладу, коли почав насолоджуватись життям, нарешті жити та забувати минуле. Чому саме зараз, чому не тоді коли я все забуду, а саме зараз, коли тільки морально стаю на ноги.
Ось в такі моменти не розумію життя, та його суть і його події.
Я всього лиш просто студент, який хоче далі жити, а життя посилає “чудові” сюрпризи.
Хто знає життя, хто скаже чому все саме так?
Буду радий отримати відповідь, дякую!
“Хто знає життя, хто скаже чому все саме так?” – Думаеш тут такі люди є? Ну може хіба якийсь Гаутама Будда чи його реінкарнація читає блог Воробуса, що насправді навдрячи :). А так удари нижче пояса даються нам для того, щоб ми стали сильнішими, мудрішими, навчились філософському ставленню до життя, і завдяки таким ударам до речі якраз формується зрілість (коваль щоб виковати меч б’є його молотком, доля щоб виковати Людину, теж її б’є) от ти почав писати завдяки цьому, вже файно. І чувак нещасне кохання траплялось мабуть з кожним, просто його треба використати з користю для себе, хтось просто буде себе жаліти і звинувачувати невдалого партнера, а хтось візьметься за саморозвиток, може навіть створить щось велике, наприклад Фейсбук як Марк Цукерберг (подивись фільм “Мережа”), або Божественну комедію як Данте.