“Я тобі не вірю”, “ти жалюгідний”, “ти лайно”, “коли ж ти здохнеш?”, “чи не пішов би ти…?”, - ці фрази та багато інших,іноді, хочеться сказати прямо в лице, але як правило всі вони залишаються тільки в нашій голові. Факт того що ці фрази є не сказаними дуже часто залишає нас в програшній позиції, як в конфлікті, так просто у відносинах з іншими людьми.
Це звичайно не весело, і дуже часто сам факт “замовчування” своєї критичної думки робить нам більше шкоди, ніж варіант озвучення своєї позиції.
Читати далі...
27.01.2017 р. 
Вдихаю запах ночі, такої тихої та спокійної. Відчуваю свіжість, морозну свіжість темної вулиці мого міста. Дарма що холодно і єдине що бажаєш це тепла, мені приємно знати, що я живу, а те що я відчуваю холод, тому ознака.
Я думаю, хоча скоріше згадую... Я згадую людей та події, які супроводжували мене впродовж мого юного життя. Все так різноманітно та незвично, іноді сумно або ж навпаки - весело, але в будь якому випадку не скучно.
Читати далі...
В погоні за щастям, здається, втрачаєш його...
Це ніби читається безглуздо, та я щось в цьому бачу. Адже що таке щастя? Щастя це не не просто емоційний стан, бо емоції змінюють одна одну. Щастя це не точка, досягнувши яку ти стаєш автоматом щасливим, це таки щось більше...
Чому є фраза: - "погоня за щастям" чи "гнатись за щастям" ?
Сьогодні другий день грудня, до закінчення приходить цей рік. Ще зовсім трохи і почнеться святкова метушня, приємні приготування та очікування чогось хорошого.
Я згадую цей рік, він був особливий, особливість полягає у тому що він був насичений великою кількістю подій. Значна їх частина була не дуже приємного характеру, проте була велика кількість драйву, що створювало своєрідний баланс. Я щось втратив, а щось здобув, і мені здається що я не один такий.
Цього разу хотів би знову торкнутись почуттів, не так масштабно як минулого разу, але таки є певна думка, яку хотів би описати. Так от, закоханість, це те що прекрасно, але водночас важко, особисто для мене, тому частково не люблю це відчуття.
Хоча скоріше я не люблю побічний ефект, який воно викликає.
Я закохався, це спочатку класно, триває період ейфорії, та цікавих відчуттів.
Вже по звичаю пишу дорогою додому або на роботу. Поки тільки так, дорога в маршрутці це єдина можливість залишитись наодинці зі своїми думками.
Зараз у мене цікавий настрій, хочу писати про щось конкретне та водночас ні про що.
Я їхав в маршрутці на роботу, а за вікном йшов дощ. Маршрутка їхала доволі швидко, час від часу наїжджаючи на калюжі. А я сидів, слухав музику і дивився прямо перед собою - це була звичайна дорога на роботу.
На одній із зупинок зайшла дівчина, ніби така як всі, але в її погляді було щось особливе, надзвичайне, ніби ангельське.
Ще буквально п'ять хвилин тому я йшов на автобусну зупинку і думав про своє майбутнє та те що мене очікує…
Але зараз не про це, бо я їду в маршрутці на роботу. Проте коли я йшов на маршрутку, я задумався про все що є навколо і про явища що оточують нас.
Осінь золота пора для чаю, каміну, теплого пледу,комфортних посиденьок та дощу за вікном!
Тиждень тому я проявлявся з температурою, потім ще тиждень відходив від хвороби. А зараз новий тиждень, точніше його середина, вже пора щось написати та розслабитись випустивши думки на волю.
Що я роблю і зараз.
Інтригуюча назва, чи не так?
Ось мені теж так здається. Декілька хвилин тому я сидів і просто дивився в одну точку на стіні. І щось згадав про одну з моїх перших публікацій на цьому блозі - “смакуй життя як шоколад”. І справді щось в цьому є, але життя настільки багато стороннє, що хоча б для часткового його розуміння потрібно багато порівнянь.