Так Воробус захопився печерами, що вирішив написати ще один пост про них.

А назву я придумав наступну: чи справді так страшно лазити печерами?

У даній публікації спробую дати відповідь на це запитання.

Отже, кілька тижнів тому автор блогу з колегами вирішив не їхати в улюблені гори, а сіли в автомобіль та поїхали підкоряти печери, а точніше одну з них – Млинки.

Знаходиться вона в Тернопільській області і є досить таки популярною серед туристів. Признаюся чесно, колись я вже тут бував, але по так склалися обставини що всередину потрапити не зумів.

Пообіцяв собі що зроблю це наступного разу. І ось цей наступний наступив. До того я лише бував у печері в районі геріатричного пансіонату. Вона не така велика як здається. Хоча, ходи там є кудись, ризикувати по них лізти не став.

В Млинки все набагато простіше. Тут без екскурсовода не зайдеш. Питався чому так на що почув вичерпну відповідь – губилися люди й приходилося організовувати пошукові загони.

Жартами, жартами, але після відвідин печери Млинки можу з сміливістю сказати, що самому там дійсно ходити не варто. Заблукати можна добряче. Хоча, один із моїх приятелів був іншої точки зору.

Чи варто боятися печер? Ні, головне уважно слухати провідника й робити все те що він каже, а саме:

– дивитися під ноги й над головою. Є такі місця де можна або впасти вниз або ж серйозно травмувати голову;

– бути готовим лазити на колінах, продиратися крізь вузькі місця. Пригадую зараз як я йшов, йшов, а потім мені прийшлося лізти за другом боком й вилазити згодом ніби з-під землі. А ще ніколи не забуду місце де є джерело.

Там стільки треба було пролізти, що інколи в голові просто ставало лячно. А що якщо застрягну, не зможу вилізти?

– поки ти в печері – ти в безпеці;

Як запевнив нас екскурсовод, окрім нас там більше нікого не було. Залазиш, вмикаєш ліхтарик та рухаєшся в напрямку в якому тобі скажуть. Що цікаво, питалися ми за кажанів. П. Борис казав, що вони колись траплялися, але зараз їх вже нема.

– боязнь закритого приміщення;

Як я вже зазначав колись, після мого походу в печери її не стало. Моя вам порада, читачі блогу, як будете їхати в печери – не дивіться фільмів жахів типу «Спуск». Там, нагадую, за сюжетом компанія людей полізла в печери де натрапила на тварюк, які всіх з’їдали.

Нічого подібного тут нема.

– холод;

Сам колись не знав, що в печерах температура повітря цілий рік однакова – + 9 градусів. Звісно, влітку буде прохолода після спеки, але й взимку їхати туди також непогано.

Одним словом, розповідати можу багато, це треба побачити.

Автор статті: Vorobus.