Чи справді так страшно лазити печерами? - Блог про Львів

Чи справді так страшно лазити печерами?

Воробус у печері

Так Воробус захопився печерами, що вирішив написати ще один пост про них.

А назву я придумав наступну: чи справді так страшно лазити печерами?

У даній публікації спробую дати відповідь на це запитання.

Отже, кілька тижнів тому автор блогу з колегами вирішив не їхати в улюблені гори, а сіли в автомобіль та поїхали підкоряти печери, а точніше одну з них – Млинки.

Знаходиться вона в Тернопільській області і є досить таки популярною серед туристів. Признаюся чесно, колись я вже тут бував, але по так склалися обставини що всередину потрапити не зумів.

Пообіцяв собі що зроблю це наступного разу. І ось цей наступний наступив. До того я лише бував у печері в районі геріатричного пансіонату. Вона не така велика як здається. Хоча, ходи там є кудись, ризикувати по них лізти не став.

В Млинки все набагато простіше. Тут без екскурсовода не зайдеш. Питався чому так на що почув вичерпну відповідь – губилися люди й приходилося організовувати пошукові загони.

Жартами, жартами, але після відвідин печери Млинки можу з сміливістю сказати, що самому там дійсно ходити не варто. Заблукати можна добряче. Хоча, один із моїх приятелів був іншої точки зору.

Умови печери

Чи варто боятися печер? Ні, головне уважно слухати провідника й робити все те що він каже, а саме:

– дивитися під ноги й над головою. Є такі місця де можна або впасти вниз або ж серйозно травмувати голову;

Також читайте:   Чи варто грати в азартні ігри?

– бути готовим лазити на колінах, продиратися крізь вузькі місця. Пригадую зараз як я йшов, йшов, а потім мені прийшлося лізти за другом боком й вилазити згодом ніби з-під землі. А ще ніколи не забуду місце де є джерело.

Там стільки треба було пролізти, що інколи в голові просто ставало лячно. А що якщо застрягну, не зможу вилізти?

– поки ти в печері – ти в безпеці;

Як запевнив нас екскурсовод, окрім нас там більше нікого не було. Залазиш, вмикаєш ліхтарик та рухаєшся в напрямку в якому тобі скажуть. Що цікаво, питалися ми за кажанів. П. Борис казав, що вони колись траплялися, але зараз їх вже нема.

– боязнь закритого приміщення;

Як я вже зазначав колись, після мого походу в печери її не стало. Моя вам порада, читачі блогу, як будете їхати в печери – не дивіться фільмів жахів типу «Спуск». Там, нагадую, за сюжетом компанія людей полізла в печери де натрапила на тварюк, які всіх з’їдали.

Нічого подібного тут нема.

– холод;

Сам колись не знав, що в печерах температура повітря цілий рік однакова – + 9 градусів. Звісно, влітку буде прохолода після спеки, але й взимку їхати туди також непогано.

Одним словом, розповідати можу багато, це треба побачити.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*